Працюючи власним кореспондентом обласної газети «Вінницька правда» по групі районів в одній гарній місцині мого рідного Поділля, я почув історію про знаменитий у народі погодний календар Брюса.

Усім шляхетним друзям «це не наш шлях, ми демократи і європейці» відразу скажу: як би ми з вами інтелігентно не поправляли очочкі над шахівницею і не старались дєлать ліцо, гопніку, який перевертає шахівницю, плювати і на нас, і на гру, і на наші очочкі.

Величезна частина громадян, яка до того ж вважається патріотичною, все ще живе – і хоче жити – в радянській цивілізації. І не українська, не європейська культура для неї своя, а московська. Тільки вона хоче, щоб московські майстри культури любили Україну. І тому кожного разу розчаровується.

Переконана, що Голод в руках Кремля був постійною зброєю масового знищення українців. Ми нині вишукуємо різні політичні причини і вивчаємо різноманітну страхітливу механіку трьох голодоморів. Та як на мене, це суть одного явища.

У мене є контр-пропозиції. До усіх сторін. А давайте переговорники з українського боку підуть на ... пенсію.

Після повідомлення про кількість загиблих наших патріотів на війні я не в змозі був заспокоїтись. Саме включив радіо, коли був період телефонних дзвінків слухачів.

Часто у своїх виступах по телевізору нардепи нарікають на те, що на Донбасі, по той бік розмежування, люди нічого не знають про життя в Україні.

Просто вийдіть на вулицю і подивіться, як змінилася країна за останні три роки. Мені здається, що проти власного населення бойова спецпропаганда працює навіть ефективніше, ніж проти солдатів супротивника.

Росія – це авторитарна поліцейська держава з параноїдальним народом, який сам з діркою на задниці, але тратить життя на пошук ворогів. Тому краще утриматися від поїздок до цієї держави. Як що ви, звичайно, не ватан чи проплачений коментатор на їхніх ефірах.