Коли історики запізнюються

Шановні керівники нашої держави!

В Україні не приділяється достатньої уваги вивченню історії свого народу в період Другої світової війни. З великими труднощами ми на Тернопіллі, на громадських засадах, із 1996-го до 2010 років видали Книги пам’яті про учасників визвольної боротьби по районах області та події, які охоплюють період від 1914-го до 1990 рр. Але ці книги не повні, оскільки пошукові роботи проводилися на громадських засадах. На рівні держави редакція Книги пам’яті завершує 4-й том «Реабілітовані історією», в який увійшли матеріали про членів ОУН і УПА 14-ти районів. У цих книгах опубліковані дані з архівів СБУ про осіб, які були заарештовані та реабілітовані, але не ввійшли дані про воїнів УПА, які впали на полях боїв, не ввійшли також і реабілітовані особи і родини репресованих, тому ці видання також не є повними.

Останні події у Польщі й одностороннє рішення Сейму Польщі стосовно Волинських подій 1943 року вказують на те, що ми відстаємо від своїх сусідів, наші історики, дипломати завжди запізнюються. Ми пам’ятаємо, які кривди завдала польська влада українському народові у ХХ ст. Це і Ризький договір 1921 р., який зруйнував УНР, полонізація українських шкіл, пацифікація українців у 1930-31 рр., Береза Картузька, операція «Вісла» та багато-багато чого іншого. Але ми вважаємо, що сьогодні політикам недоцільно повертатися до цих подій. Ми стурбовані тим, що сьогодні польський Сейм знову згадує про Волинські події, вважаючи їх геноцидом проти польського народу. Десять років тому глава Польщі Лех Качинський та Президент України Віктор Ющенко відвідали місця трагічних подій і заявили про взаємне вибачення та прощення за невинні жертви обох наших народів.

Цінуємо те, що польська влада сьогодні є одним із основних наших союзників та адвокатів, допомагає Україні реформуватись відповідно до європейських структур. Ми переконані, що незалежна й міцна Україна, об’єднавшись із сильною Польщею, буде гарантом потужного економічного та культурного розвитку і стабільності у Східній Європі.

У зв’язку з викладеним звертаємося до вас як керівників нашої держави з проханням створити у кожній області філіали Інституту національної пам’яті для опрацювання на державному рівні матеріалів про національно-визвольну боротьбу українців у ХХ столітті.