Якось вранці у метро Василя спитав Петро: — Квота, квота... — щодня чую у Верховній Раді.

Шановна редакціє, прочитав газету «Україна молода» №115 від 14 вересня 2016 р., публікацію Наталії Лебідь.

Вельмишановні панове газетярі! Я хотів би через Вашу газету задати кілька запитань нашій українській державній національній еліті, якщо вона, звичайно, є...

А що коли всі наші нещастя, біди, як і непереливки суспільні, мають суб’єктивну похідну? У когось там обмаль сумління, непомірні амбіції чи, чого доброго, котрийсь слабує на шизофренію?

Таполським і Ко закон дуже заважає. Ця типу «просунута» публіка морщиться від української мови, яка для тих, хто продовжує «фапати на мацкву», є символом «рагулєй». Вони – за «інтернаціонал» та «дрючьбу народів». Чесно кажучи, навіть не знаю, хто більший ворог – рашковани чи такі ось «общєчєловекі»?

Захід допоміг українцям змусити свої пост-савдепівські «еліти» відкрити свої карти на частину свого багатства. Питання тепер в тому, що українці з цим зроблять – знайдуть спосіб відправити всю цю богадільню на звалище історії, або знову залишать ще одну революцію незавершеною?

Не тих, хто стріляв у беззбройних, не тих, хто віддавав такий наказ. Ні, там на повному серйозі вирішують, чи мали право майданівці підніматися до Жовтневого палацу, навіщо вони це робили, якщо добрі дяді-беркутівці їх навіть не штурмували, і які ці протестувальники жорстокі й агресивні.

Однак, навіть, не заважаючи на це, готова була і далі захищати «книженцію». Але френди підказали зазирнути в кінець. Відкрила – а там список російської літератури. Бу-га-га-га! То от звідки Горький і Козьма П. Все ясно. Це підстава і стирчать з неї російські роги.

Президент Обама іде з Білого дому, не забираючи з собою мільйони «готівки» з-під подушки, не вивозячи з гаража 22 авто, не несучи під пахвою 100 наручних годинників, колекції картин і унікальні екземпляри книг, а його Мішель не збирається вдягати на себе 14 шуб і купу золотих дрібничок...

Я толерантна, поміркована людина, що народилася в Києві в абсолютно російськомовній родині, стикаючись з неандертальською суттю «русського міра», який не хоче вчитися, перебудовуватися, аналізувати, розвиватися, стаю лютим! Іноді Орестом Лютим.