Оскільки три матчі п'ятого туру було перенесено на понеділок, футбольна «програма» на вихідні для українських уболівальників вийшла неповноцінною, хоча й компенсувалася впертою боротьбою в усіх без винятку іграх та інтригуючим ходом поєдинків. Але вигравали саме ті, хто й має це робити за рівнем рейтингу чи амбіцій. Єдина нічия в неділю була зафіксована лише в Дніпропетровську, який перебував у траурі. Утім, мабуть, цю втрату відчули вболівальники не лише Дніпропетровщини, адже Євген Кучеревський своєю самовідданою роботою в «Дніпрі» повернув віру в можливості українських футболістів усім українцям. І лише вищі сили можуть підтвердити закономірність того факту, що в ці дні серед авторів голів домінували саме вітчизняні гравці, а не легіонери. Навіть донеччанин Олексій Белік зробив дубль, чого не траплялося вже давно.

Перший матч третього кола відбору до Ліги чемпіонів між «Динамо» й «Фенербахче» у Києві залишив враження переваги віце-чемпіонів України над віце-чемпіонами Туреччини не тільки в рахунку, а й за грою. Щоправда, всі розуміли: своє право на вихід до групового турніру Суперліги треба буде доводити на берегах Босфору, де й господарі діятимують інакше, і вболівальники створюють справжнє пекло для гостей.

Не одне покоління керівників профільного міністерства називали київський напівмарафон «Кубок Незалежності» значною подією в спортивному житті країні. Минулого ж року, коли чомусь лише в Міністерстві культури почали укладати сценарій святкування Дня незалежності, вирішили, що потрібно позбутися деяких застарілих заходів у центрі столиці. А в підсумку разом із «водою» непомітно виплеснули «дитя» — ровесника незалежності — напівмарафон. Тоді «спорторги» міста змушені були перенести цей захід на День фізкультурника, хоча багато хто обурювався, що «Кубок Незалежності» проводиться на декілька тижнів пізніше за однойменне свято. Сподівалися, що ситуація виправиться хоч цього разу, на 15-ту річницю Незалежності, але популярного змагання немає у програмі знову. А все через те, що, думаючи про великі державні програми, потрібно спочатку поміркувати, кому довірити їх реалізацію.

З ініціативи голови Комітету Верховної Ради з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Миколи Томенка у суботу в Черкасах візьме старт нове всеукраїнське спортивне свято — «Спортивні ігри України: фестиваль зірок спорту». Напередодні дійства їхній ініціатор підтвердив журналістам, що профільний комітет парламенту прагне не лише раз на рік збиратися для обговорення проблем розвитку українського спорту, а й підтримувати шкільне фізичне виховання, місцеві спортивні клуби, представники яких одержать під час фестивалю можливість пройти майстер-класи із зірками вітчизняного спорту.

Веселими видалися матчі четвертого туру національного чемпіонату. Щоправда, цікавої гри власне у футбол було не так багато, але ж скільки емоцій, пристрастей і образів! Чим не театр? На жаль, основні актори в ньому не футболісти, а тренери та арбітри.

Заклопотані вболіванням за «дорослий» футбол, деякі наші прихильники спорту номер один не встигли збагнути, що в середу молодіжна збірна теоретично могла проводити свій єдиний (!) відбірковий матч нового чемпіонату. Відповідно, на НТК ім. Банникова навіть куці місця для глядачів не були заповнені. Нагадаємо ж, що у кваліфікаційній кампанії Євро-2007 серед гравців віком до 21 року 42 молодіжні команди поділено на 14 «трійок», у рамках яких вони зіграють по два матчі — по одному вдома й на виїзді. Переможці таких урізаних «груп» зустрінуться у «плей-оф», за підсумками якого й визначать сімох фіналістів наступної першості континенту, яку прийматиме в себе збірна Голландії — чинний чемпіон.

Сім років тому українські неповнолітні шахісти виграли в «Артеку» юнацьку всесвітню шахову Олімпіаду, і сьогодні вони становлять основу національної збірної України. Кілька років тому саме наша команда володіла практично всіма титулами у гросмейстерському світі. Не виключено, що нині ми є свідками народження нового покоління талановитих гросмейстерів. Принаймні перемога збірної України на Олімпіаді серед шахістiв віком до 16 років у Туреччині була настільки блискучою, що її не варто оминати увагою як один із багатьох «пересічних» тріумфів нашого спорту. Окрім спортивного, це ще й психологічний поштовх для цього «спорту мудрих». Адже наші лідери з «дорослої» національної збірної — Пономарьов, Карякін, Волокітін — тепер не перебуватимуть у розслабленому стані. А конкуренція за місце в «основі» — це завжди розвиток.

Учора національна збірна України провела перший після чемпіонату світу і водночас останній перед новим відбірковим циклом матч із командою Азербайджану. Оскільки читачі «УМ» уже знають результат цього спарингу, то з передматчевої прес-конференції наставника «синьо-жовтих» Олега Блохіна актуальними залишаються його думки щодо перспектив нашої команди у «кваліфайні» ЧЄ-2008, де, як відомо, українці потрапили до компанії з двома фіналістами останнього «мундіалю».

До побачення, Америко. Тепер, коли всі чемпіонські пояси у суперважкій вазі належать вихідцям iз країн колишнього СРСР, хто візьметься стверджувати, що професійний бокс — це суто американська забавка? За версією IBF чемпіон — Володимир Кличко, WBO — білорус Сергій Ляхович, WBA — росіянин Микола Валуєв, WBC — росіянин Олег Маскаєв.

11 жовтня 1996 року Рінат Ахметов після річних роздумів таки дав згоду на те, щоб стати президентом футбольного клубу «Шахтар». Тоді команда скромно святкувала 60-річчя (у 1936-му вона народилася під назвою «Стахановець»). Ювілейний мотив, як бачимо, було закладено з самого початку «ери Ахметова». Рінат вирішив перемагати киян — у футболі, бізнесі, політиці — і зробив це. І недарма підгадав відзначення 70-річчя «Шахтаря» саме на ці дні. Адже саме зараз донеччани перебувають на піку емоцій, пов'язаних із поверненням їхнього лобі у верхи виконавчої влади в Києві. Тож маємо «два в одному»: Донецьк вшанував «Шахтар» не просто як футбольний клуб, а ще й як один із важливих важелів відомого місцевого патріотизму. «Донецькі» святкували не просто ювілей футбольного клубу, а «День перемоги» на усіх фронтах. Недаремно Йосип Кобзон виглядав логічно з цією піснею — про «день, який порохом пропах», — наприкінці суботнього концерту на стадіоні «Шахтар».