Світ спорту завжди із зацікавленістю чекає від дітей уславлених спортсменів чогось надзвичайного. І майже завжди зіркові діти приречені на тягар порівняння з батьками. А ось знаменитому футболістові «Динамо» та збірної СРСР 1970-80-х Володимиру Безсонову і чемпіонці світу та Європи з художньої гімнастики у складі збірної СРСР Вікторії Сєдих вдалося виховати своїх нащадків так, що вони вже стали самостійними «одиницями суспільства» без усіляких порівнянь. Син спортивного подружжя пішов своїм шляхом — одержав дві освіти і став успішним менеджером. А ось донька Аня ще в дитячому віці сама попросила маму відвести її у секцію художньої гімнастики, і відтоді спорт став основою її життя. Так Ганні Безсоновій вдалося підхопити медальну олімпійську естафету наших знаменитих грацій — Олександри Тимошенко, Оксани Скалдіної, Катерини Серебрянської, Олени Вітриченко — і стати бронзовою призеркою у Афінах-2004 в абсолютному заліку, кількаразовою чемпіонкою світу і Європи в окремих вправах.
Звичайно, без допомоги батьків досягти вершин у спорті Безсоновій було б важко, але в цьому випадку йдеться не про протекцію. Батько дав Ані свій характер, без якого важко було стати основним у «Динамо» Лобановського, а мати, напевно, знайшла відповідні слова, щоб донька своєчасно усвідомила нюанси художньої гімнастики з її перманентною суддівською несправедливістю. Сьогодні 22-річна Ганна полюбляє казати, що в улюбленій справі прагне просто йти уперед і не озиратися, щоб ще більше подобатися глядачам. «Моє завдання — виступити на високому рівні, а справа суддів — оцінювати». Цей постулат і допомагає Безсоновій залишатися найстабільнішою «художницею» останніх років.
З Ганною ми зустрілися у «Школі Дерюгіних» у центрі Києва вже за день після завершення московського чемпіонату Європи, де на голови українок уже традиційно звалилося чимало стресових ситуацій. Але моя співрозмовниця, яка щойно завершила тренування, виглядала абсолютно спокійною, упевненою в собі, налаштованою навіть по-філософськи.

У шести матчах інших трьох груп у вівторок було забито лише на один гол більше, ніж в одному мадридському поєдинку. Це не свідчить про те, що команди грали у «закритий» футбол. Навпаки, низька реалізація гольових моментів ніби стала компенсацією за те, що у матчах групи Е у ворота влітало все, що летіло.

Той, хто минулих вихідних став свідком турніру боксерів-професіоналів у столичному Палаці спорту, не прогадав. Організація боїв відповідала всім міжнародним вимогам, до того ж київська промоутерська компанія National Box Promotion приємно здивувала тим, що запросила суперниками для своїх боксерів не статистів, а дуже небезпечних бійців.

Поразка наших хлопців від команди Великої Британії, якщо відверто, була очікуваною. Адже рейтинги Енді Мюррея (17-й у світі) та Грега Руседськи (105-й) узято не зі стелі. Наш же лідер Сергій Стаховський відстає більш як на три сотні сходинок. Розраховувати ми могли лише на недооцінку українців суперниками та на те, що наші молоді тенісисти на кортах Одеси покажуть саме в ці дні свою найкращу гру в кар'єрі.

Оскільки спортсменок, котрі беруть участь у змаганнях із художньої гімнастики, називають «граціями», то чемпіонат Європи, який вдруге поспіль прийняла російська столиця, легко можна назвати «граційним цирком». На манежі, як відомо, дуже цінуються трюки і зовнішній ефект. Схоже, що завдяки головному тренеру збірної Росії Ірині Вінер та можливостям її спонсорів з «Газпрому» цей вид спорту остаточно взяв на озброєння саме циркові пріоритети.

Стадія 1/16 фіналу Кубка України перевершила всі сподівання за кількістю сенсацій — відразу п'ять команд вищої ліги поступилися молодшим за рангом суперникам, ще в одному випадку першоліговий клуб програв представнику другої ліги. Тобто з будь-якої точки зору — сталася неординарна подія. Лише поки не зрозуміло, які висновки з цього робити. Чи дає підстави такий успіх «молодших» стверджувати про невизнану талановитість гравців першої та других ліг, яких несправедливо не помічають селекціонери? Можливо, адже, скажімо, один із сьогоднішніх лідерів київського «Динамо» та збірної Олег Гусєв свого часу з'явився у вищій лізі («Арсеналі» В'ячеслава Грозного) одразу з другої. Втім у нас мало хто має бажання морочитися з «огранкою» вітчизняних молодих талантів — «вишка» спрямована передусім на купівлю вже готових легіонерів певного рівня.

Фразу, яку винесено у заголовок, сказала на прес-конференції віце-президент Національної ліги професіонального боксу України Аліна Шатерникова. Футбольні фанати якраз були у розпачі від «подвигів» наших команд у єврокубках, тож боксери справді мали право так висловитися. Хоча б тому, що привчили нас до стабільності своїх перемог, а будь-який глядач-уболівальник, йдучи на подію, завжди підсвідомо прагне стати свідком успіху свого співвітчизника. Укотре така подія на рингу очікується 23 вересня, коли в Києві відбудуться два титульні поєдинки боксерів-професіоналів.

До Європи можна йти різними шляхами — розповідати про наміри чи робити реальні кроки. Один із таких — етап Кубка Європи з ралі, який цими вихідними відбудеться в Ялті. Голова оргкомітету «Ялта Немірофф ралі-2006», глава Запорізької облдержадміністрації, колишній автогонщик Євген Червоненко розповідає: «Минулого року, коли ялтинське ралі дебютувало, ми ставили перед собою мету — провести в Україні Кубок Європи. І ми досягли неможливого — без дворічного випробувального терміну нам надали статус етапу Кубка Європи! Щиро вітаю прихильників автоспорту в Україні та СНД із цією перемогою. Торік ми подарували їм незабутнє видовище, яке наблизило нас до Європи. Цього року ми зробимо його ще яскравішим».

«Динамо» виявилося більш «розбитим» після відчутної поразки в Лізі чемпіонів, ніж «Шахтар». Такий висновок напрошується із порівняння перемог наших двох лідерів у національній першості. Можна додати — чергових перемог. Кияни просто дивом вирвали три очки в «Іллічівця». У грі підопічних Анатолія Дем'яненка не змінилося найголовніше — проблеми в обороні та нездатність футболістів виявляти свої найліпші якості в несприятливих умовах. А умови на стадіоні «Динамо» були саме такими — це й напівпорожні трибуни, і суттєві вимушені зміни у складі, і величезне бажання амбітного суперника скористатися психологічним станом господарів.

Завершувався третій день української «слави» в єврокубках, і необхідність позачергового скликання виконкому ФФУ ставала все нагальнішою. З метою розібратися та покарати винних. Адже трійка призерів попереднього сезону на той час уже безславно програла свої матчі із загальним рахунком 1:9, а найслабший наш представник, лише фіналіст Кубка України, вже пропустив швидкий гол на полі грецького «Панатинаїкоса», і ще одна розгромна поразка виглядала реальною.