У дитинстві я мріяла стати лікарем. Потім ця мрія минула. Може, тому, що була дитячою. А може, тому, що довелося зіткнутися ближче з реальністю лікарняного буття. Ні, мене воно не відразило — ні вигляд ран чи крові, ні часом трагічний бік того, з чим доводиться стикатися медикам. Я щиро відчувала вдячність за те, що мене лікують. Бо це вже пізніше, в дорослому житті, мені пояснили, що тодішні методики були неправильними і лікувати нас треба було зовсім інакше. А з того — нинішні проблеми. Що ж, буває і так. Зрештою, проблеми ті не вилилися у смертельні. Це покійному моєму свекрові випало фатальне: щось виявивши на флюорографії в легенях, лікар почала зцілювати його від пневмонії. Призначила теплові процедури. Відтак пухлина, що насправді там була, різко прогресувала, і операція в онкології вже стала запізною...

Чи це чувана річ, щоб на верхового коня — двометрову «махіну» з копитами і норовливим характером — саджати паралізовану дитину? А раптом він сахнеться, чи маля злякається на смерть? Проте це — не вигадка, а реальність. Неходячих дітей верхи на баских конях, ці дружні пари, схожі на міфічних кентаврів, напівлюдей-напівконей, ви можете щодня побачити у клубі, який знайшов притулок в одному з павільйонів виставкового комплексу «Експоцентр України». Олена Петрусевич, директор Центру реабілітації дітей-інвалідів за допомогою іпотерапії (їзди на конях), уже десять років привчає столичних і регіональних лікарів виписувати малюкам із церебральним паралічем направлення саме на кінний курс лікування.

Людина у віці від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років — особлива з погляду медицини та психології. Це той вік, коли відбувається змужніння, повністю змінюється світогляд, визначаються життєві дороги. Мабуть, тому раніше, тобто ще за радянських часів, діти переходили під опіку дорослої клініки у п’ятнадцять років. Тобто юнак чи юнка з усіма скаргами, за консультаціями та направленнями на лікування зверталися до лікарів для дорослих. Така практика, за зізнаннями медиків, не була достатньо ефективною. В усьому світі до вісімнадцяти років дітей веде один і той самий лікар. Тепер i Україна повертається до цих стандартів, і в результаті реформи педіатричної служби «дитячі» лікарі займатимуться всіма дітьми, не ділячи їх на якісь підгрупи — малят і підлітків, школярів і студентів.

Ковтаючи пігулки від головного болю, болю в спині, антибіотики при різноманітних застудних захворюваннях, ми незаслужено забуваємо, що серед недорогих методів лікування існують банки — нагріті банки, які ставлять на різні частини тіла. Викликаючи через капіляри значний приплив крові до шкіри, посилюючи кровообіг, покращуючи обмін речовин, баночки допомагають при пневмонії, бронхіті, міозитах, остеохондрозах, мігренях, болях у попереку і навіть астмі.

У наш час загальнонаціонального зниження імунітету до різних захворювань зимові респіраторні інфекції вражають усіх — дітей і дорослих. Але якщо дорослі самі за себе дбають, то дітей від горезвісних ГРЗ вберегти складніше. Крім того, за кожною безневинною, на перший погляд, застудою може «маскуватися» небезпечніше захворювання. Наприклад, така страшна хвороба, як менінгіт. При перших симптомах грипу чи застуди батьки мусять негайно показати дитину лікарю. А як попередити зимові інфекції, ми попросили розказати педіатра спеціалізованої дитячої лікарні «Охматдит» Лесю ЗОЛОТАР.

Є кілька простих життєвих правил з профілактики застуди та грипу. Хвороба, як правило, атакує незахищений організм, ослаблений нерегулярним харчуванням та перенапруженням. Ці поради — для злісних трудоголіків.

Бабусині перевірені часом засоби проти кашлю, нежитю і болю в горлі, а також ті, що підвищують опірність організму, має кожна родина. Ось декілька з таких народних рецептів.

Стреси та повсякденна напруга впливають на нас, хочемо ми того чи ні. Мудрі люди кажуть, що від того напруження починаються і всі хвороби в людському організмі. Як виміряти стрес, знає Томас Холмс із Вашингтонського університету.

Від зізнання головного державного санітарного лікаря Дніпропетровської області справді стає моторошно. У 93 відсотків дітей Кривого Рогу — позитивна реакція Манту. Щоправда, доводиться зважати на недостатню профілактичну роботу. Планові огляди населення у місті охоплюють лише 83 його відсотки. Але все одно багато...

На які тільки святощі не заміряються науковці у своїх творчих пошуках! Японські вчені примудрились пересадити голову ...пацюку.
Вони відділили голову дванадцятиденного пацюка від тіла, заморозили її й через дев’яносто хвилин пересадили на тіло дорослого пацюка. Усі операції проводились при температурі +19 градусів Цельсія. Пересаджена голова адаптувалась і навіть змогла приймати їжу. Всього піддослідний пацючок прожив близько трьох тижнів.