Учора півдня Залізничний райсуд Сімферополя розглядав справу щодо затриманого в тамтешньому аеропорту лідера азербайджанської опозиції Расула Гулієва. Як стало відомо «УМ», суддя Людмила Старова, яка провадила цю справу, оголосила перерву до 15.00, щоб по обіді розглядати нові матеріали, які щойно надійшли у справі Гулієва. А саме: документи про те, що Гулієв має у Сполучених Штатах посвідку політичного біженця. А зібравшись після перерви, суд оголосив, що розгляд справи переноситься на завтрашній ранок. Причина — Расулу Гулієву нібито стало зле в Бахчисарайському РВВС, де він зараз утримується.

Президент Віктор Ющенко на середину вчорашнього дня ще не визначився з кандидатурою на посаду Генпрокурора. Принаймні вчора в секретаріаті Верховної Ради «УМ» повідомили, що офіційного подання з Банкової ще не було. Нагадаємо, що Генерального прокурора затверджує Верховна Рада після внесення кандидатури Президентом. У разі парламентського затвердження глава держави підписує кадровий указ i — до роботи, пане Генпрокурор.

Учора Президент Віктор Ющенко підписав укази щодо звільнення суддів Конституційного Суду України Миколи Селівона та Володимира Шаповала. Мотивація — подані ними заяви про відставку пiсля закiнчення 9-рiчного термiну роботи в КС.

Людство щоразу жахається, коли в тому чи iншому куточку нашої планети спалахують кривавi вiйни i вибухають тисячами жертв теракти, коли страхiтливi цунамi, повенi й землетруси руйнують цiлi мiста i забирають тисячi життiв... Ми боїмося катастроф i природних катаклiзмiв i не завжди помiчаємо тихого поступу нашого внутрiшнього ворога, який щороку вбиває бiльше людей, нiж гине в усiх катастрофах,разом узятих. Ворога, який руйнує нас зсередини, висмоктуючи з органiзму всi життєвi сили. Ворога, який не знає жалю i залишає жертвi шанси на спасiння тiльки якщо його вчасно помiтили. Цей ворог — рак. Так давайте хоч сьогоднi, у Всеукраїнський день боротьби з захворюванням на рак молочної залози, згадаємо про цього ворога i спробуємо розiбратися, у чому полягає його небезпека.

Свій щорічний звіт оприлюднив Комітет ООН у справах торгівлі та інвестицій, і «месидж» солідної групи економістів за підсумками 2004 і очікувань 2005—06 років такий: Україна як друга за величиною країна Європи цікава для інвесторів не природними ресурсами, подібно до інших екс-радянських республік, а широким колом галузей; тут уже успішно здійснено низку інвестиційних проектів у виробництві споживчих товарів і будівельних матеріалів, роздрібній торгівлі, а також у сфері телекомунікацій.

Міністр фінансів пообіцяв запровадити зміни в оподаткуванні банків — і таки зробив це, незважаючи на спротив ділових кіл. Разом із проектом бюджету на наступний рік до парламенту внесли відповідний законопроект. Тому не виключено, що глухий спротив може перерости у блокування основного фінансового документа країни. Ідеться про скасування деяких податкових пільг банкам. НБУ цю ініціативу не підтримав, але Мінфін уперто стоїть на своєму. За підрахунками Державної податкової адміністрації (ДПА) й Мінфіну, як повідомило «Дзеркало тижня», втрати бюджету через пільги з оподаткування резервних і страхових відрахувань банків становлять близько 250 мільйонів гривень на рік.

Майже класичний випадок: на шляху прогресу ледь не стала нафтова корпорація. Тільки якщо в підручниках із марксистсько-ленінської політекономії нам розповідали про спроби нафтових ділків стати на заваді розповсюдженню електричних вуличних ліхтарів (замість газових), то на Луганщині відмічено спробу стати на заваді проекту з переробки вугілля на моторне пальне. Із цим проектом виступило нинішнє керівництво Луганщини. А от екс-керманич обласної держадміністрації, тісно пов'язаний із Тюменською нафтовою компанією (він же й монополізував свого часу постачання на промислові об'єкти області російського газу — Авт.), обізвав проект свого наступника економічною авантюрою. Вже практично розпочалася медіа-кампанія з дискредитації самої думки про можливість переробки вугілля на синтетичне рідке паливо (СРП). Провести цю медіа-кампанію для «колишніх» на Луганщині не становить жодних труднощів — вони тут досі практично монопольно контролюють інформаційне поле. Але «нові» ввели в дію «важку бронетехніку».

Не минуло і двадцяти п'яти років, як у Театрі імені Франка режисер Валентин Козьменко-Делінде знову повернувся до Шекспіра. З усього, його аж ніяк не хвилюють душевні митарства героя Олега Єфремова у фільмі «Стережись автомобіля» («А не замахнуться ли нам на Вильяма нашего Шекспира?» — питав у своїх акторів режисер народного театру). І справді, чого на того Шекспіра, нехай він тричі класик, замахуватися? Береш і робиш із ним, що вважаєш за потрібне — на те ти й режисер. Хоч стрибки на батуті влаштовуй («Сон літньої ночі», попередня вистава за Шекспіром Козьменко-Делінде у театрі Франка).

Після виходу на екрани фільмів «Карти, гроші, два стволи» (1998) та «Великий куш» (2000) режисера Гая Річі стали називати культовим, а ці стрічки — найвдалішими з усіх спроб пародіювати Тарантіно. Та коли у 2002-му Гай зафільмував у стрічці «Віднесені» свою дружину Мадонну (найчастіше саме з її «геніальною» акторською грою це пов'язують), фільм прогуркотів порожніми консервними бляшанками безлюдними залами кінотеатрів, а подружжю навіть вручили «Золоту малину» — за найжахливіші досягнення у кінематографі. Журналісти уже давно розтрубили, що містер Мадонна зі свого нового фільму «Револьвер» кадри з участю дружини вирізав (вона мала бути кримінальним босом), наголошуючи на слові «власноруч». Мовляв, не хотів удруге ризикувати... Втім прихильники Річі і без того дали «культовому режисеру» ще один шанс, придбавши квитки на його новий фільм «Револьвер».

Оксана Сліпушко — автор першої біографії нинішнього Президента України «Віктор Ющенко: банкір і політик». Нещодавно вийшла друком її нове дослідження — «Лаври і терни правителя: римський імператор Цезар і руський князь Олег».