Професійна спілка таксистів ще напередодні погрожувала блокувати основні магістралі в Києві і всіх обласних центрах України, якщо до початку місяця не будуть виконані їхні вимоги (перелік трохи нижче). Щоправда, за день до акції організатори «передумали» блокувати рух — мовляв, це якось не по-людськи. І дійсно, в четвер уранці проблем із рухом у столиці не було. А самі страйкарі перекрили вулицю Банкову на під'їзді до секретаріату Президента. Близько півтисячі таксистів прийшли туди без автомобілів — свої «колеса» люди залишили на стоянці біля Річкового вокзалу.

Лише місяць із невеличким гаком минув із часу, коли телевізійна громадськість, затамувавши подих (вірити чи не вірити?), споглядала, як держсекретар Олег Рибачук, «б'ючи себе капцем у груди», запевняв про неприпустимість призначення «згори» президента НТКУ. За цей час кволої і сумної «нєпонятки» з деклараціями публічних обговорень і розгляданнями (теж начебто публічними) концепцій реорганізації Національної телекомпанії, які, швидше, скидалися на низку невдалих пародій таємної вечері, члени нової новиннєвої команди, хоч-не-хоч, узялися шукати варіанти подальшого працевлаштування. Прізвище нового президента НТКУ до останнього моменту (практично аж до «доленосної» 14-ї години 27 жовтня) було оповите звабливим серпанком таємничості. І попри легкий правець і зачудоване заціпеніння, «презентація» нового президента, хоч як це дивно, викликала й неабияке захоплення артистичністю нової влади. Адже лише в країнах колишнього СНД політику сприймають серйозно. Європейці ж укупі з американцями давно збагнули, що це — великий театр. З огляду на це куртуазні «па» українських політиків навколо першої телевізійної кнопки країни не лише тішать, а й надихають. Адже означають лише одне: нудьгувати нам не доведеться. Шоу триває!
Проте триває і намотування на медіа-кулак субстанції невизначеного кольору і консистенції з умовною назвою «Суспільне мовлення». Те, що до парламентських виборів Україні воно не світить, було зрозуміло й немовлятам ще кілька місяців тому. Нині ж варіантів «тебешного» сценарію розвитку подій — не густо. Зрозуміло одне: Суспільне мовлення (за умови, що всі дискусії навколо нього — це не просто інсценізація свободи слова і перемоги демократії в Україні) в недалекiй перспективi не може бути створене на базі НТКУ, поки її президентом буде пан Докаленко. Бо хай там у чому запевняє нас Олег Рибачук, люди, які цікавляться телебаченням, не забули послідовного скепсису Віталія Докаленка стосовно самої ідеї створення у нас в країні СМ. Хоч на своїй «презентації» в іпостасі президента НТКУ він заявив, що таки має на меті побудову Суспільного мовлення на базі УТ-1. Якщо керівництво держави й пiдтримає прогресивну громадськість і створить умови для СМ на базі державної телерадіокомпанії, то це означає, що призначення Віталія Докаленка — тимчасове.
Екс-віце-президент НТКУ і один із вчорашніх імовірних кандидатів на посаду президента цієї структури Андрій Шевченко якщо і має свої міркування на цю тему, то коментує ситуацію доволі обережно і дипломатично. Ще один колишній претендент на крісло президента телекомпанії, Олександр Ткаченко, взагалі відмовляється від коментарів. Принаймні поки що. Отримати коментар у Віталія Докаленка зараз практично неможливо. Поки залишки «стецьківської» команди продовжують «клепати» новини, стара «ентекаушна» гвардія займається своєю улюбленою справою: вистоює в черзі під дверима кабінету нового начальника. І цілком можливо, таки «вистоїть» бажане і заступить до виконання звичних перед парламентськими виборами обов'язків. Адже цілком можна припустити, що частина давніших працівників УТ-1, відомих своїм сентиментом до «темників», знайдуть із новим президентом спільну мову. Надто, якщо пригадати слова Віталія Докаленка із одного його інтерв'ю «Телекритиці», де він каже, що «рамки пристойності закінчуються тоді, коли людина вступає на факультет журналістики». Проте цитувати — невдячна справа. Сподіваємося, що пан Віталій, трохи оговтавшись у новому кріслі, особисто дасть відповіді на запитання «УМ». І хтозна, можливо, на той момент високий державний посадовець Віталій Докаленко вже не порушуватиме мовного законодавства і спілкуватиметься українською.
А зараз медіа-майдан традиційно дає вам змогу почути різні точки зору щодо призначення президента НТКУ.

У випадку призначення на посаду Генпрокурора Олександр Медведько обіцяв народним депутатам, що він не буде нічиїм політичним інструментом. «Я розумію актуальність і гостроту завдань, що стоять перед органами прокуратури. У мене є бачення шляхів їх вирішення, а також є професіонали, які здатні забезпечити їх виконання», — казав учора пан Медведько з парламентської трибуни.

Свого часу, обговорюючи пенсії по 14—16 тисяч гривень, які отримував дехто із колишніх високопосадовців, тоді як більшість «простих» пенсіонерів ледве зводила кінці з кінцями, парламентарії дуже обурювалися. І в перших рядах борців за «обрізання» несправедливо великих, на їхню думку, доходів і без того небідних чиновників стояли фракції лівого спрямування. Що, в принципі, природно. Однак учора більшість народних обранців, включно з комуністами, забули про свої попередні переконання, затято відстоюючи наявність космічно великих пенсій. І як ви вже, мабуть, здогадалися, колишньому інженеру або вчительці з 40-річним стажем розраховувати на пенсію в розмірі 10 тисяч гривень не варто.

Кажуть, окремі чиновники досить своєрідно привчають своїх дітей до класики. Зокрема, коли неслухи влізуть у шкоду, не позбавляють їх солодкого і не ставлять у куток, а тільки кажуть оту відому літературну фразу: «До нас їде ревізор!» Не повірите, але ефект перевершує всі сподівання. Бо діти у цих сім'ях «з подачі» дорослих уже змалку бояться отого ревізора більше, ніж Змія-Горинича, Бабу Ягу та «бабая», разом узятих.
Зрозуміло, подібне хатнє «виховання» практикують далеко не всі керівники. А тільки ті столоначальники, які до державної кишені лізуть, ніби до власної, і бюджетні кошти використовують, скажімо так, не зовсім ефективно. Тому й не дивно, що подібних порушників фінансової дисципліни в холодний піт кидає вже тільки при згадці про працівників контрольно-ревізійної служби. У цьому переконаний і начальник КРУ в Донецькій області Ігор Балик.

Рада молодих підприємців України продовжує переконувати тих, хто зовсім недавно вирішив розпочати свій бізнес, що для них кредити в нашій країні — річ цілком доступна. У рамках виставки «ГрошіЕКСПО 2005», яка пройде 10-13 листопада у Виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза», 11 листопада відбудеться День мікрокредитування.

У серпні Алчевськ відвідав Президент України, і серед іншого почув від міського керівництва слiзну розповідь про те, що навіть героям-металургам ніде помитися, бо немає в міста коштів на забезпечення найпростіших комунальних потреб городян. Однак, виявляється, дещо місцеві керманичі таки можуть зробити й без допомоги Центру. Наприклад, днями було оголошено, що вже в березні наступного року в Алчевську почне працювати завод з очищення так званих поверхневих вод.

Без води у помешканнях потерпають жителi міста нафтовиків Борислава. В окремих районах вже більше півроку люди марно відкривають у квартирах крани з надією побачити воду.

Розбурханий вулик нагадує нині відкрите акціонерне товариство «Черкаське хімволокно». Причиною такого неспокою стала звістка про зупинку одного з цехів підприємства. Це й вивело трудовий колектив на акцію протесту. Під стінами підприємства люди обурювалися такою сумною перспективою підприємства з 40-річною історією, висловлювали незадоволення низькими заробітками й постійною затримкою з їх виплатою. Вони впевнені, що закриття одного цеху — це дзвіночок про закриття усього Черкаського хімволокна, відомого раніше на увесь Союз, а це значить, що на вулиці без засобів для існування опиниться колектив із 3572 працівників.