Позавчора, після денної перерви, учасники фінальної частини чемпіонату світу знову виконували свої безпосередні обов'язки — грали в гандбол. Щоправда, «кар'єрні» можливості, на відміну від стартового етапу, в команд тепер різні. Дюжина збірних, що пробилися до основного групового раунду, і надалі претендує на медалі та олімпійські путівки. Решта ж 12 учасників, до числа яких, на жаль, потрапили й українці, виступають у так званому Кубку Президента — втішному турнірі, де представники I та II груп розігрують місця з 13-го по 18-те, а тріо III та IV — з 19-го по 24-те.

Альтернатива московському Кубку Співдружності позавчора ввечері вдруге стартувала в Ізраїлі. «Кубок Першого каналу», який минулого року дебютував завдяки капіталам Романа Абрамовича, за своїм регламентом збирає чемпіонів Росії, України, Ізраілю та три команди «на смак» організаторів. Смак загалом виявився непоганим, адже п'ять із шести клубів («Шахтар», «Спартак», ЦСКА, «Маккабі» та «Хапоель») гратимуть у весняній частині Кубка УЄФА. А ось «шостий зайвий» — київське «Динамо» — не повинен був форсувати свою підготовку, на відміну від інших учасників, яким перші єврокубкові поєдинки потрібно грати вже за три тижні. Відповідно, у киян ще перед стартом ізраїльського комерційного турніру шанси на здобуття головного призу були меншими.

За традицією, перші медалі чемпіонату Європи були розіграні в парному катанні. Як ми й передбачали, найвища нагорода дісталася фігуристам з Німеччини — колишній українці Олені Савченко та її нинішньому партнерові Робіну Шолкови. Вихованці тренера Інго Штойєра виділялися посеред інших учасників не лише своїм «шоколадно-молочним» зовнішнім виглядом (вона — яскрава білявка, він — мулат), а й дуже сучасним виконавським стилем. У їхніх програмах практично немає так званої водички, один складний елемент переходить в інший, всі стрибки, підтримки, обертання виконуються на великій швидкості.

Недарма кажуть, що дарувати подарунки не менш приємно, ніж отримувати. Героїня казки Астрід Ліндгрен Пеппі Довгапанчоха, скажімо, на свій день народження завжди обов'язково вручала всім гостям цінні подарунки. Американська співачка Аліша Кіс, схоже, вирішила наслідувати приклад казкової героїні: з нагоди свого 26-річчя вчорашня іменинниця презентувала чотири іменні стипендії талановитим підліткам.

Січень. Жінка, вже звикла до теплої зими, дивиться у вікно. Каже чоловікові: «Сніг пішов... Мабуть, знов до дощу...»

Спостерігаючи за нинішньою «елітою» боксу — з її вайлувато-бикуватими «звірами зі Сходу», слабкими колінами, не раз битими лідерами, — українські вболівальники не раз зітхали. Адже Віталій Кличко сказав, що не повернеться у бокс, і пішов у політику. Повернення українського «супертяжа» хотіли так сильно, що коли він усе ж таки вирішив відновити свою спортивну кар'єру, йому... не повірили. Але це таки правда: Віталій повертається! І вже у травні планує зустрітися на рингу з Олегом Маскаєвим. А головне, що радість спортивних прихильників Кличка-старшого анітрохи не зіпсувала настрій його політичним прихильникам і соратникам. Адже ні політику, ні тим паче своїх виборців «Залізний кулак» не кидає. «Мої плани щодо повернення у спорт нічого не змінять у моїх амбіціях та завданнях у політиці. Я залишаюся тут (у політиці. — Ред.), я знаю, що можу бути дуже корисним. Я не байдужий до тих процесів, які відбуваються в Україні», — сказав учора журналістам на сходах Київради її депутат, чемпіон світу в надважкій вазі за версією WBC Віталій Кличко.

До 5 березня 1950 року, коли в Білогорщі під Львовом пролунали фатальні постріли, ім'я генерал-хорунжого Тараса Чупринки (бойове псевдо Романа Шухевича) вважалося живим символом нескореності національно-визвольної боротьби на західноукраїнських землях. Під проводом свого головного командира Українська Повстанська армія спершу у відкритих боях, а потім невеликими підпільними групами чинила впертий опір найчисленнішим на той час у світі сталінським збройним силам. І цей відчайдушний спротив тривав набагато довше, ніж основний період Другої світової війни.
Згодом досвід успішних бойових операцій УПА та методи конспіративної роботи на окупованій території стали еталонними для керівників національно-визвольних змагань у різних кінцях планети. За життя військовий талант Романа Шухевича відзначено найвищими повстанськими нагородами — Золотим Хрестом заслуги та Золотим Хрестом бойової заслуги I класу. Проте в загальнонаціональних масштабах ця визначна постать і на шістнадцятому році незалежності залишається маловідомою і непошанованою згідно із заслугами. Аби виправити прикру історичну помилку, депутати Івано-Франківської обласної ради наприкінці минулого, 2006-го, року звернулися до Президента Віктора Ющенка з проханням присвоїти Роману Шухевичу до його 100-літнього від дня народження ювілею звання Героя України.
Свій скромний рядок у життєпис Шухевича-Чупринки вписав й івано-франківський письменник, уродженець Росiї Геннадій Бурнашов. Яким побачив головного командира українських повстанців росіянин за національністю, з'ясовуємо у розмові з дослідником.

Селище Новий Яричів на Львівщині лихоманить в очікуванні Гайді Стефанишин-Пайпер, пише газета «Блік». Там тільки й мови що про зоряну гостю. В численних інтерв'ю Гайді постійно твердила, що хотіла б відвідати Україну, а найперше Галичину, де має багато родичів, але не знає, коли то буде. Нарешті відвідати прабатьківщину астронавтку запросив Віктор Пінчук. Вона приїде лише на два дні — наступні понеділок і вівторок — зустрітися з родичами, земляками й Президентом Віктором Ющенком.

«Мамо, а мене лірник Сашко по голівці погладив!» Моя дитина була просто в захваті від того, що побачила «в живу» автора казок, які вона любить слухати перед сном. Диски з українськими казками — про веселого Шевця і Смерть, про чумаків, козаків-характерників — у нашій та багатьох інших сім'ях слухають усі: і дорослі, й діти. І справа не лише у тому, що казки цікаві, оповідач майстерний, і музичний супровід підібрано блискуче. Насправді казки лірника Сашка — це ледь не єдина достойна альтернатива сонму російськомовної аудіопродукції для дітей, яка заполонила наші музичні магазини.
24 січня лірник Сашко (в «миру» Олександр Власенко) святкував свій день народження. На питання, скільки ж йому років, він відповів:
— А ви напишіть так: «Двадцять», — збрехав Сашко і почервонів». То ми так і пишемо. А заодно вітаємо найкращого і, на жаль, єдиного сучасного українського казкаря. А читачам пропонуємо інтерв'ю, записане з паном Олександром у «Могилянці» після Вечора повстанської пісні.