«Перчені дівчатка» нагадують своїм прихильникам, що ось–ось повернуться на сцену. Як і належить солідній музичній формації, перед початком концертного туру возз’єднані «Спайс гьорлз» видадуть новий диск (перший, починаючи з 2000 року). Власне, новим його назвати досить складно, оскільки з 15 включених до альбому композицій 13 — давно відомі хіти, і лише пісні Headlines (Friendship Never Ends) та Voodoo можна назвати новими.
«Моя робота отримала визнання». Так скромно, не приховуючи щасливої усмішки, солодкоголосий Рікі Мартін оцінив появу на голлівудській «Алеї слави» своєї власної іменної зірки. «Сподіваюся, ця зірка залишиться тут назавжди, — кокетував 35–річний латиноамериканець. — Це просто неймовірна для мене мить!». Хоча Рікі, схоже, анітрохи не сумнівався, що 2351–ша за ліком зірка на знаменитій алеї дісталася йому цілком заслужено. «Це природно (отримати таку відзнаку), адже все, що я роблю, я роблю з любов’ю і пристрастю», — каже співак.
Містичні історії — неодмінні супутники всіх проектів, так чи інакше пов’язаних із творчістю Михайла Булгакова. На знімальних майданчиках фільмів за Булгаковим, на виставах за його п’єсами чого тільки не відбувалося — падали освітлювальні прилади і декорації, актори ламали руки–ноги, а вдома їх чекали записки від чоловіків/дружин із лаконічно–образливим «Прощавай, я починаю нове життя». Міжнародний булгаківський фестиваль у Києві не став винятком із цього правила.
Київський симфонічний оркестр і хор нещодавно повернувся з гастролей Середньою Азією. 105 українських музикантів і співаків на чолі з американським диригентом Роджером Макмерріном протягом двох тижнів гастролювали в Узбекистані, Киргизстані і Казахстані.
Відомий плавець Денис Силантьєв зараз переживає новий період своєї кар’єри. Переїхавши із Запоріжжя до Києва й помінявши тренера, прапороносець збірної України на Олімпійських іграх–2004 в Афінах вирішив включитися в громадську діяльність. У спілкуванні 31–річний спортсмен, чемпіон світу та Європи — проста й приємна людина. Не дивно, що цю зірку можна часто зустріти в метро...
Самі правоохоронці жартома зізнаються, що коли потрапляють на бурштинові копальні, мимоволі з’являється думка, що вони опинилися у фантастичному фільмі. Мовляв, саме у Сарненському та Дубровицькому районах Рівненщини можна без спеціальних декорацій та мільйонних витрат відзняти «Зоряні війні» чи якусь іншу новомодну фантасмагорію. Адже незважаючи на те, що рейдів із виявлення копачів бурштину в цих краях міліція не припиняє, винищувачі Полісся, сплативши символічні штрафи, одразу повертаються до прибуткової справи. Масштабні руйнації та непоправна шкода навколишньому середовищу їх не надто переймає. Логіка «чорних» старателів залізна: нам треба годувати сім’ї.
До затримання цієї контрабанди співробітники управління Служби безпеки у Вінницькій області готувалися понад місяць. Час «Ч» настав пізньої осінньої ночі, коли приблизно о пів на першу годину на пункт догляду Могилів–Подільської митниці заїхав вантажний автомобіль «Мерседес», котрий прямував у Молдову. Зовні він підозри не викликав: ніякого вантажу не віз, всі документи в порядку. Водій, який уже тривалий час працював за договором з молдовським підприємством, теж поводився спокійно — як–не–як, працював на міжнародних перевезеннях, тому перетинати кордони мав за звичну справу. Не заявляв до декларування навіть невеличку суму валюти, яку зазвичай беруть на кишенькові витрати.
Судовий процес навколо відомого в Україні ринку чимало відомих юристів вже охрестили безпрецедентним за масштабами. Нагадаємо, що у серпні претензії до ринку, який знаходиться на сьомому кілометрі Овідіопольської траси, висловила Одеська міськрада. Мер Едуард Гурвіц вважає, що ринок заборгував місту майже півмільярда гривень за оренду землі протягом останніх майже двадцяти років. Підприємці «Сьомого кілометра» з логікою мера не згодні. Бо ринок знаходиться за межами Одеси — на території Овідіопольського району. Рейдерством вважає претензії мерії до ринку й відомий адвокат Андрій Федур.
Завтра в Польщі відбудуться дострокові парламентські вибори. Передвиборчі розклади до болю нагадують нещодавно пережите Україною. Є затяте суперництво «помаранчевих» союзників — правоконсерваторів з «Права і Справедливості» та лібералів із «Громадянської платформи». Лунали нескінченні взаємні підозри, звинувачення в соціальному популізмі, кумівстві та узурпації влади. Майже дзеркальна ситуація була і з «польським Морозом» — лідером «Самооборони» Анджеєм Леппером, котрого урядові екс«побратими» звинуватили в більшості політичних гріхів. Подібними до українських були й безкомпромісна передвиборча агітація, безсоромні спроби спекулювати на почуттях правовірних католиків і ксенофобських інстинктах неосвічених патріотів. Та ж підміна чиновницького критерію фаховості відчуттям ліктя та упокореною лояльністю. Ті ж фрейдистські марення виборців, які самовіддано хотіли вірити у те, що розсварені «батькиреформатори» Туск із Качинськими таки «помиряться» у коаліційному екстазі. Те ж типово українське намацування післявиборчих векторів — чи то праворуч заблукати, чи загрузнути у нескінченних пошуках стабільності.
Щоправда, на відміну від нас, у Польщі є чітка поляризація партійних програм і кожен виборець може знайти в лідерах перегонів десять відмінностей. Є й момент, що відрізняє дві країни: нема побоювань, що якийсь Гжегож Підрахуй, «підбриє» відсотків із десять голосів, і внаслідок цього російська агентура в уряді виведе Польщу з НАТО чи ЄС.
