Український тиждень моди, що сім днів розбавляв нерукотворну красу Пушкінського парку своїми рукотворними і наперед тимчасовими вжитковими образами, святкував цього року 10–літній ювілей. Дві яскраво виражені тенденції супроводжували цю акцію — перетворення на мегасвітський захід Києва (щовечора у клубах і ресторанах партнери Тижня, спонсори і дизайнери влаштовували after–party) і професіоналізація подіуму (практично всі дебютанти показували готові до тиражування колекції з повною лінійкою весняно–літнього гардеробу, як наслідок професіоналізації — менш видовищні і не такі яскраві, як завжди, дефіле). Втім UFW продемонстрував і неприємний факт — у Києві надзвичайно мало «форматних», правильних, хороших моделей. Дивлячись на одну, вже досвідчену манекенницю, Сніжана Онопко, яка ходила в дефіле Ілони Куц, а на показі Андре Тана зайняла місце в першому ряду, складалася пополам зо сміху. На гала–показ італійської моди моделі банально спізнювалися, виправдання звучало так: не переживайте, зараз ми тут швидко походимо, їм сподобається — ми ж професіонали. Ще забула про квіти на подіумі. Як не бореться з ними президент оргкомітету UFW Ірина Данилевська, як не доводить, що у Парижі чи Мілані це «фі», моветон, покази деяких дизайнерів таки перетворюються на бенефіси народних артистів у палаці «Україна». Не вистачає тільки квітів від партії Регіонів чи НУНС, від мера, нардепа і Президента.

Готуючись до благодійної поїздки в Руанду, Періс Хілтон таки не втрималася, щоб знову не викинути коника у своєму стилі. Ще недавно спадкоємиця знаменитої готельної імперії присягалася, що кардинально змінить імідж: менше тусуватиметься в нічних клубах, забуде про епатажні витівки, займатиметься благодійністю тощо. Та не встигла Періс продемонструвати хоча б одну зі своїх нових якостей, допомігши бідним африканським дітям, як уже «засвітилася» на вечірці у вельми екстравагантному вигляді: в самих лише трусиках і напівпрозорому топчику.

У Об’єднаних Арабських Еміратах продано, мабуть, найдорожчу сорочку у світі. З огляду на статки тамтешніх шейхів це, в принципі, не дивно. Але прикол у тому, що сорочка належить якраз шейху, а покупець — нібито «звичайний» громадянин. Принаймні про це інформує агенція Gulfnews.com.

Двоє альпіністів загубилися... Їх замело, холодно, голодно. Тут у намет зазирає величезний сенбернар із ма–а–аленькою пляшечкою горілки на шиї. Один альпініст каже іншому:
— Дивися — друг людини!
— Ой, а який гарний собачка його приніс!

Якщо раніше ця подія мала більш–менш чіткий сценарій і вабила зірками, як своїми, так і закордонними, то цього року урочистості були віддані на відкуп її імпровізації. Ця підозра зародилася ще на початку церемонії, коли на сцену вийшов художній керівник фестивалю Андрій Халпахчі, і посилювалася з кожною наступною хвилиною вечора.

У неділю Вищий адміністративний суд України почав розгляд справи за позовом п’яти політичних сил — Соцпартії, прогресивних соціалістів Наталії Вітренко, КПУ, Всеукраїнської партії народної довіри та Партії вільних демократів. Як і передбачали експерти, усі ці позови були об’єднані в одне провадження, позаяк вимоги незгодних із результатами виборів по суті однакові: визнати неправомірними дії Центральної виборчої комісії і провести перерахунок голосів.

Офіційні результати дострокових парламентських виборів у Польщі ще не оприлюднено. А за даними екзит–полів, вибори закінчилися тріумфальною перемогою лібералізму над соціал–ізоляціонізмом, перемогою «Громадянської платформи» над «Правом і Справедливістю», і особисто Туска над правлячим дуетом Качинських. Після оголошення попередніх результатів лідер «ГП» Дональд Туск заявив, що «є найщасливішою людиною на землі», що й не дивно, враховуючи, скільки «поту і сліз» коштувала «Платформі» ця перемога.

«З нагоди 300–річчя подій, пов’язаних з воєнно–політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько–шведського союзу під час Північної війни 1700—1721 років, виходячи зі значення цих подій у багатовіковій історії українського державотворення…» — саме такими словами починається указ Президента. Згідно з ним, глава держави доручив Кабінету Міністрів утворити оргкомітет з підготовки та проведення заходів, включивши до його складу не лише представників центральних та місцевих органів державної влади, а й громадських діячів та учених. Саме вони мають затвердити план організації та проведення заходів до 300–х роковин Батуринської трагедії, Полтавської битви та руйнування Запорозької Січі.

Справа про сплюндровані національні символи на найбільшій вершині України набрала резонансу в п’ятницю по обіді, а вже в суботу в.о. голови СБУ Валентин Наливайченко відзвітував про результати слідства. Отож Служба безпеки встановила, що фотографії на сайті «Євразійського союзу молоді» — імітація й монтаж, а самі «євразійці» дещо перебільшили свої подвиги. О цій порі року на Говерлі вже дуже холодно і дикий вітер, тож вандали зняли тільки те, що знімається, — металевий тризуб, який вони кинули під ноги. Гранітну стелу на честь Конституції України та пам’ятну плиту Греко–католицької церкви розбити молотками не вдалося, тож їх просто розмалювали емблемами «ЄСМ», фарбою з балончика. Решта — вдалий фотомонтаж Леоніда Савіна, адміністратора веб–сторінки «ЄСМ» і, за даними СБУ, — одного з учасників виправи на Говерлу.

Показушний вандалізм на Говерлі чітко засвідчив, як–то кажуть, хто є «ху...» в українській політиці.
Національні, державні символи — це святе. Їх плюндрування має викликати гнівну реакцію будь–якої партії, зареєстрованої на території України, що себе поважає і живе за юридичними та моральними законами саме нашої країни, а не якоїсь іншої. Це як у випадку, коли нарваний шмаркач матом посилає твою матір і дружину. Таке не можна пропустити повз вуха — потрібно реагувати.