Три місяці без води, місяць без світла та газу і тиждень без опалення — в таких умовах проживають мешканці гуртожитку кіровоградського заводу «Радій». На час ремонту та реконструкції гуртожитку по вулиці Героїв Сталінграда, 13, керівництво заводу вирішило відселити жителів до іншого приміщення.

На бульварі Пушкіна почали втілювати в життя проект, ставлення до якого з боку мешканців міста є досить неоднозначним. Наша газета свого часу писала про перипетії навколо цієї новації, суть якої в тому, що фактично кожен бажаючий може «прикрасити» пішохідну частину бульвару гранітною іменною зіркою. Втім подібне марнославство таки обійдеться в копійку. Іменна зірка на одну персону коштує 5 тисяч гривень. За весільну, де є дата реєстрації шлюбу, прізвище та імена молодят, треба викласти 7,5 тисячі гривень. А корпоративна з логотипом підприємства чи фірми тягне на 10 тисяч гривень.

Як завжди, найбільшу увагу організатори «Французької весни» приділили відкриттю фестивалю. Цього року «заспівуватимуть» «Літаючі акробати», які біля арки Дружби народів покажуть спектакль «Ловець Місяця». Над глядачами снуватимуть гігантські маріонетки, якими із землі керуватимуть актори. Надувні персонажі — вертляві та прудкі, а ще вони виконуватимуть різні команди, які будуть вплетені у певний сюжет. Цю виставу було створено в липні 2006 року з нагоди 400–ї річниці міста Дрездена, її адаптують для київського простору. Спектакль розповідає про одвічний зв’язок людини та Місяця, де Місяць — жінка з трьома обличчами (юність, зрілість та старість).

Піддавшись впливу всіляких зіркових дуетів на ТБ, свій п’ятий капусник до Дня театру Російська драма підготувала у форматі шоу «Дві зірки». Звісно, на зірок, які співають на телебаченні, Театр ім. Лесі Українки грошей нашкребти не зміг, та не так вони вже й потрібні були, ті знаменитості, своїх вистачає. А ось ведуча Алла Борисівна на сцену Російської драми вийшла майже справжня. Хто з поганеньким зором та без окулярів — то й не помітив би підміни. І жести, і тембр голосу, і розкішна руда грива, і балахони, і ботфорти — все вказувало на ідентичність «оригінальної версії». Ось тільки біля справжньої Алли Пугачової завжди крутиться такий справжній Максим Галкін. А поряд із Пугачовою на капуснику «пурхав» якийсь уніфікований типчик, в якому можна було впізнати елементи зовнішності та туалету Діми Білана, Сергія Лазарєва і доброї половини чоловічого відділення «Фабрики зірок». Утім Російська драма в цьому питанні до стовідсоткової схожості і не прагнула, назвавши супутника своєї А.Б. просто Дімою.

Ім’я прозаїка Петра Крижанівського вам не назвуть не те що дипломовані філологи, а часто навіть учені–літературознавці — за винятком, можливо, тих, що фахово спеціалізуються на періоді двадцятих років минулого століття. Для нього не знайшлося місця в «Українській літературній енциклопедії», яка досить повно представляє спектр персоналій радянського періоду, а в оглядах прізвище не згадується навіть серед тих, кого іноді заміняють виразом «та інші». Єдина світла пляма — куца статейка на п’ять рядків в «Енциклопедії українознавства» за редакцією Кубійовича.
Можу з повною переконаністю сказати, що в такій ситуації — це одна з несправедливостей, які переслідували письменника упродовж життя і, як бачимо, переслідують після смерті. Зібравши понад сотню його творів, розкиданих по центральній та регіональній періодиці, уклавши рукопис вибраного і проаналізувавши доробок у цілому, я раптом піймав себе на думці, що Крижанівський став для мене одним із найпомітніших відкриттів останнього часу. Його творчий шлях тривав недовго, однак за силою таланту він цілком заслуговує на те, аби повернутись із небуття і гідно зайняти місце поряд із визнаними майстрами українського слова.

На вищезгаданих питаннях, розглянутих в антології «Філософія права», ґрунтується будь–яка правова система. Лише вдало розв’язавши їх, отримаємо право на гуманні й ефективні механізми влади, що самі по собі виникнути не можуть.

Модні стандарти, за якими дівчина що худіша, то гарніша, вже давно непокоять медиків. Адже, прагнучи відповідати цьому «еталону», дівчатка–підлітки доводять себе до виснаження дієтами й голодуваннями. Але тепер є сподівання на те, що цій сумній тенденції буде покладено край. Журі, яке відбирало дівчат до фіналу конкурсу «Міс Англія», вчинило революцію в індустрії краси.

Любителі читати в туалеті нерідко проводять у місці, куди «цар пішки ходить», по кілька годин. Однак сильно захоплюватися сидінням на унітазі все ж не варто, бо, як свідчить сумний досвід американки з міста Несс–Сіті (штат Канзас) Пем Бебкок, завершитися це може вельми трагічно. Жінка так довго не вставала з унітаза, що її тіло фактично приросло до сидіння. Зрештою у 35–річної Пем атрофувалися нерви на ногах, тож навіть після того, як її відділили від клозету й поклали в лікарню, не виключено, що решту життя жінка проведе в інвалідному візку.

До суду направлено справу щодо заступника Ро­менського міського голови з питань промисловості, транспорту і зв’язку пана К. Слідчий відділ прокуратури області під час досудового слідства встановив два факти отримання ним хабарів. За подібною посадовою спокусою зазвичай приховується зловживання службовим становищем. Отже, спокуса перша. Мав бути знятий із посади директор КП «Ромнитранссервіс». У грудні минулого року просто в коридорі міськради він передав заступнику голови К. тисячу двісті гривень, аби залишитися у своєму кріслі. Ніби й не така велика сума, але ж недарма кажуть, що апетит приходить під час їди.