Іще не так давно британська актриса, модель і дизайнерка Елізабет Герлі категорично заявляла, що більше за жодних умов не позуватиме в купальнику. Мовляв, тепер вона — ділова жінка, тому розроблені нею купальні костюми хай демонструють інші дівчата, які цим на хліб заробляють. Недоброзичливці натякали на те, що Ліз просто лякає конкуренція з молодшими манекенницями. Та й індійський товстосум Арун Наяр, якого Герлі на той час активно намагалася на собі женити, не надто схвально ставився до появи напівоголеної нареченої перед мільйонами ласих чоловічих очей...

Скільки б ви заплатили за квиток на «Титанік»? Та ще й знаючи, чим зрештою завершується подорож на цьому розкішному лайнері? Невідомий швед не пошкодував за таку «путівку» 66 тисяч доларів. Щоправда, на відміну від пасажирів, які прагнули потрапити на «Титанік» у 1912 році, нинішній покупець квитка нічим не ризикував, адже шматок паперу дістався йому не як проїзний документ, а як колекційний раритет.

Вузька паризька вуличка. На дахах будинків, що стоять навпроти, засмагають Жак і Жанна. Жак кричить:

— Жанно, йди до мене!

— Добре, Жаку, але як я переберуся на твій бік?

— Не проблема, Жанно! Я перекину тобі міст любові!

— Добре, Жаку, але як я повернуся назад?

На звично гамірному шкільному подвір’ї столичної спеціалізованої школи №71 — пусто. Адже в школі всього за десять хвилин, об 11.00, має розпочатись незалежне тестування. «Вам сюди не можна, ви ж знаєте, що сьогодні тестування», — закриває вхід до школи охоронець. — Ми в школу навіть батьків не запрошуємо, нікого!». Єдині, кому було дозволено перетнути поріг школи в цей день — учні, які знайшли себе у величезному списку учасників тестування, вивішеному при вході. Окрім такого контролю, школярам довелось забути на один день і про звичні шкільні запізнення: на тестування потрібно було з’явитися з 10.15 до 10.45. «У нас тут діти з різних шкіл поприходили, та й учителі різні, — каже охоронець. — Ніхто не знайомий!». «Можна я пройду?» — підійшов до дверей чоловік з плеєром у вухах. — Я по гроші». «А ви хто?» — підозріло стає «на оборону» дверей суворий охоронець. «Та вчитель музики, хто», — відповідає чоловік і одразу ж отримує запрошення пройти через поріг. «Я про це тестування взагалі нічого не знаю, — розводить руками викладач. — Мене тільки повідомили, що маю з’явитись до школи о другій годині і провести урок музики».

У понеділок надвечір людний парк Тараса Шевченка на мить поглинув хаос. О 19.10 біля двох лавочок, які розташовані при дорозі вулиці Терещенківської, пролунав потужний вибух. Двох дівчат із пораненнями ніг та плечей перехожі вже за декілька хвилин допомагали медикам донести до карети «швидкої допомоги». А з будинків навпроти за всім цим через уже порожні рами вікон спостерігали люди, в чиїх квартирах вибуховою хвилею повибивало шибки. «Ми щойно вийшли з університету після закінчення третьої пари і якраз ішли у тому напрямку. Коли бахнуло, мене мало не звалило з ніг. А потім почув зойки дівчини, яка благала про допомогу», — розповів «УМ» першокурсник КНУ Володимир.

Натхненник і організатор мирної акції — Меджліс — ще називає її «інформаційним пікетом на місці майбутнього будівництва Джума Джамі» (Соборної мечеті), до слова, найбільшого мусульманського храму в Європі. На в’їзді у кримську столицю, вздовж об’їзної автотраси на Ялту, зосереджена вся пікетна атрибутика — намети, прапори, агітаційні щити і велика купа каменю–черепашника. У наметі днює і ночує кілька людей зі штабу пікету, котрі не лише пильнують майно, а й ведуть поштучний облік будматеріалу і благодійних внесків. Усю «арифметику» для наочності, як розповів на останній прес–конференції перший заступник голови Меджлісу Рефат Чубаров, мають занести на білборди.

Володимир Петрів уже майже чверть століття беззмінно працює в одному театрі. От лише посади за цей час змінювалися — спочатку він був лише актором, опісля десять років — директором і актором, а ось тепер — і головний адміністратор, і актор, і ще й режисер. Та найвищого свого визнання — Шевченківську премію — здобув усе ж саме як актор, віддаючи належне режисерському таланту Олександра Дзекуна.

Сьогодні на засіданні Національної конституційної ради, яку сформував Президент, буде презентовано проект концепції нової Конституції. Над текстом концепції працювала робоча група, створена з числа членів ради. Тепер програмний документ обговорять широким колом учасників.

У коаліції «вже не холодна війна, а гаряча». Так вважає «НУНСівець» Іван Стойко, який зауважив, що БЮТ і «Наша Україна — Народна самооборона» «пішли на знищення — це видно по заявах і взаємних звинуваченнях, по намаганнях внести зміни до Конституції і скасувати або нівелювати інститут президентства». Пан Стойко також заявив, що «НУНС» порушуватиме питання про розпуск коаліції, якщо у Верховній Раді буде створена «конституційна» комісія, на чому наполягає Блок Тимошенко. Це, за словами «нашоукраїнця», стане «останньою краплею», але доти «НУ» «робитиме все для того, щоб досягнути перемир’я і не допустити розпаду коаліції».

Ще трохи і коаліція демократичних сил поховає саму себе не лише в парламентському, а й у політичному сенсі. Напевне, і в однієї, і в іншої складової колись єдиного «помаранчевого» табору є поважні причини звинувачувати колег–опонентів — у відстоюванні винятково власних, а не державних інтересів, у прагненні «потопити» нинішнього союзника заради довгоочікуваного злиття з іншим, у корупції, брехні, сприянні зовнішньому ворогу... Їх можна зрозуміти: кому ж вистачить терпіння мовчати, коли є нагода гучно тицьнути в таку помітну тобі соломинку в оці запеклого друга! Тим паче напередодні виборів: київських, дострокових парламентських, строкових президентських — неважливо. Бо вибори для нашого політикуму вже давно стали перманентним явищем. Тією атмосферою, в якій тільки й можливе життя людей, котрі інакше, ніж як на електорат, на нас із вами дивитися вже давно нездатні.