Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава.

Дорогі мої сини і онуки («вовки і вовченята») — воїни ССО, які тихо приходять, роблять свою справу і тихо повертаються, вітаю вас з професійним Святом — Днем Сил Спеціальних Операцій!

Заява МЗС Ізраїлю у якій Голову ОУН Андрія Мельника звинувачують у «голокості» - відверта провокація і підігрування московській пропаганді. Ця заява не має нічого спільного з історичною правдою.

Т. Г. Шевченка поховали в Україні на уже Тарасовій горі у Каневі, з якої
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

В умовах коли Україна веде війну за виживання діалог з парламентом і відновлення його суб’єктності є важливим.

Перепоховання Андрія Мельника та його дружини є початком перепоховань видатних українських діячів могили яких були розпорошені чужими землями. Але тепер Україна починає повертати їхні імена, їхню спадщину і їхнє місце в нашій національній історії.

Це не лише перепоховання. Це — акт великої історичної справедливості. Це — повернення пам’яті. Повернення нашої державної тяглості. Повернення тих імен, без яких неможливо скласти повну історію української нації.

Памʼятаймо, що влада (президенти, керівники офісів, міністри, депутати, прес-секретарі тощо…) - категорія змінна, а Нація і Держава - категорія постійна.

Коли крутиш у голові сюжет для нового матеріалу, азарт не дає спокою.

Пам'ять про жертв політичних репресій – не лише сторінка минулого, а пересторога для сьогодення і майбутнього.