«Найдовша подорож» Оксани Забужко - це не лише про її мандрівку, яка почалася 23 лютого і досі не завершилася. Це про нашу, українців, дорогу, що почалася кілька століть тому і досі триває.
Ми поколіннями будемо пам'ятати, яке лихо принесли до нас, наші північні "сусіди"!
Згадав дівчачі кімнати в гуртожитках своєї юності. На стінках - постери рок-зірок, Юри Шатуніва в джинсовій жилетці на голий торс, Модерн Токінг, через роки - Бреда Піта, Міккі Рурка, просто мальчішкі з журналів. І нічого. Пацани не ревнували.
Усього за кілька тижнів свого життя унікальна поема вразила людей вибуховим визнанням.
«Соломою треба палити, але бути незалежними.
24 лютого 2022 рік — день, коли українці прокинулися в іншій реальності.
Навіть радянська цензура забороняла публікувати цей твір, бо в ньому забагато подробиць про поведінку "народа-богоносця" під час громадянської війни та яскраво зображено сутність тих, кого нам століттями нав'язували як "брат'єв" або взагалі як "одіннарод".
Не путін приймає рішення щодо майбутнього України. Хто б не був президентом, лідером уряду в Україні – ми не дамо росії права вето на будь-яке майбутнє рішення, включно з членством України в НАТО.
Україна вшановує пам'ять жертв голодоморів на території України. Не одного лише Голодомору-геноциду, який російська пропаганда досі наполегливо намагається називати «голодом по всій території Совєтського Союзу», а трьох актів масового жорсткого терору: 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 рр.
Перейменування географічних назв, пов’язані, зокрема, з декомунізацією та дерусифікацією, відновлюють історичну справедливість щодо вживання традиційних назв, носіями яких є здебільшого місцеві мешканці.
