Лілія Подкопаєва: Я пишаюся, що я з Донецька, навіть коли чую образливі слова щодо мешканців цього міста
Учора ти стояв на подіумі, з тобою вважали за щастя поспілкуватися керівники багатьох держав, твоїм іменем називали дітей. Учора була слава, твоє життя було успішним і повноцінним. Ти знав, що досяг визнання важкою працею на тренуваннях, тому сприймав усе це, як заслужені «дивіденди» від суспільства. І раптом прийшов час завершити кар'єру, а отже, розпочати все «з нуля». Чи варто дивуватися, що багато спортсменів впадають у депресію, коли бачать, що в «новому житті», незважаючи на популярність, їх не надто чекали? Що тут діють закони, далекі від правил чесної спортивної боротьби, а країна, яка їхні перемоги вважала своїми, залишила «пенсіонерів» наодинці зі своїми проблемами? Часто це закінчується трагічно.
І хоча б заради того, щоб таких сумних випадків було менше, потрібно розповідати про тих спортсменів, які змогли поставитися до нового етапу в житті як до чергового турніру — своєрідного змагання за успішність у суспільстві. Що стало запорукою нових перемог Лілії Подкопаєвої — любов, характер, рідне місто? Відповіді на ці запитання — в інтерв'ю «УМ» з уславленою українською гімнасткою, а тепер — успішним спортивним менеджером. >>
