Василь Червоній: Без духовного відродження не буде й економічного

— Пане голово, після помаранчевої революції дехто стверджував, що Червоній менше ніж на посаду міністра не погодиться. А на вашому представленні в області Роман Безсмертний процитував вислів древнього китайського мудреця: «Імператор має стати імператором, міністр — міністром, а селянин — селянином...». Ви вважаєте, що в Рівному займаєте саме своє місце?
— Тисячі людей, які 15 років ішли зі мною, вірили мені, були б розчаровані, якби я не очолив обласну адміністрацію, а пішов на посаду міністра внутрішніх справ або голови СБУ. Дійсно, моя рідна Українська народна партія розглядала питання про рекомендацію Президентові щодо мого призначення на одну із цих двох посад. Проте я просив голову партії Юрія Костенка таких пропозицій не давати. Тож у розмові з Президентом Костенко сказав, що хоча УНП і пропонує, але сам Червоній хотів би залишитися на рідній Волині й працювати на благо області. На що Віктор Ющенко сказав: «По Василю — немає питань. Він заслужив». Зрештою, Президент призначив мене на ту посаду, яку потребували, в першу чергу, мої прихильники, тому що завдання моє на Рівненщині — зміцнити місцеву владу патріотичними кадрами. Адже саме тут тривалий час «сидів» Микола Сорока — один із стовпів «кучмізму». >>

14 років із правом листування

У понеділок, 4 липня, наша і Ваша газета святкує 14-річчя від свого заснування. 14 років — звісно, не кругла дата, а якась квадратна. Але саме тепер «Україна молода», як і вся Україна, виборола найкращі перспективи й можливості для розвитку, і тепер покращення якості газети — справа передусім наших рук. >>

Месидж леді Ю

Нарешті у Кабміні поставили крапку у двох «довгограючих» історіях — навколо закупівель зерна і дати повторного продажу «Криворіжсталі». Утім на позавчорашньому засіданні уряду було поставлено й низку масних знаків оклику і знаків запитання, що вже стало почерком уряду Тимошенко. На прес-конференції Прем'єр-міністр заявила, що підсумки нового конкурсу з продажу «Криворіжсталі» буде підбито 24 жовтня 2005 року, а внесення плати за придбаний пакет має відбутися не пізніше 10 листопада. >>

Квiти зникли. Але скоро повернуться

Пасажири, які за старою звичкою хотіли купити свіжу газетку в столичному метро, вчора не знайшли на місці жодного лотка чи стелажа. Розчинилися в повітрі й сусіди розповсюджувачів преси — торговці шкарпетками, батарейками та іншим дріб'язковим товаром. Керівництво метрополітену, як обіцяло місяць тому, «попросило» всіх звільнити площі, ліквідувавши 552 робочих місця. «Підземка» наче вимерла. Залишилися тільки деякі павільйони, які, за словами начальника КП «Київський метрополітен» Миколи Шавловського, відповідають всім вимогам і не перешкоджають проходу пасажирів, та ще набридливі «мобільні» торгаші, які продовжували ходити по вагонах та пропонувати карти, ручки та журнали, незважаючи на регулярні рейди міліцейських бригад. >>

«Я піду в далекі гори...»

Доля подарувала Яремчуку голос, який не сплутаєш ні з яким іншим, а серед його пісень не було жодної «прохідної», яка забувається наступного ж дня. І досі співають «Родину», «Батько й мати», «Зелений гай», «Стожари», «Я піду в далекі гори» і багато-багато інших. Чернівці і Буковина завжди любили і пам'ятали свого талановитого сина. Щорічно на день народження 30 листопада і на день смерті 30 червня збираються на могилі співака його рідні і друзі. >>

Яблонській від Землячки

Обіцянку Президента України Віктора Ющенка про те, що одну з київських вулиць назвуть на честь знаменитої художниці, позавчора втілили в життя депутати Київради. На сесійному засіданні вони ухвалили рішення, що вулиця землячки у Солом'янському районі столиці носитиме ім'я Тетяни Яблонської. >>

Кров'ю по Берестечку

Три дні поспіль, починаючи відучора, на Рівненщині вшановуватимуть козаків, загиблих у битві під Берестечком. У цій битві українці зазнали кривавої поразки. У нас, звикле, довго згадують про поразки і значно менше — про перемоги. Тому роковини Берестецької битви розтягнулися аж на три дні. >>

Сатанистів «брали» на цвинтарі

Останнім часом, як жахливо це не звучить, майже звичними стали чисельні акти вандалізму на кладовищах. Досить часто до цього виявляються причетними підлітки, як то кажуть, «педагогiчно запущені», але не рідкістю є i своєрідні ритуали сатанинських сект. Так днями в Одесі було затримано двох молодиків, яких підозрюють у численних актах вандалізму на Другому християнському кладовищі міста. >>

Вбивці покарані. Замовники не знайдені

Міський суд Санкт-Петербурга позавчора засудив Віталія Акішина та Юрія Колчина до 23 і 20 років позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії суворого режиму. Цих людей суд визнав убивцями відомого в Росії політика-демократа Галини Старовойтової. Одночасно суд зняв обвинувачення з чотирьох інших підозрюваних у причетності до цього гучного злочину. >>

Злополучний автобан

На Черкащині про екологічну катастрофу волає містечко Жашків: тут нині підтоплено 800 об'єктів, в тому числі й потужний елеватор. Вода взяла у полон фундаменти житлових будинків, в яких від вологи стінами розповзаються тріщини, залила криниці, підвали та туалети. Таке лихо звалилося на районний центр Черкаської області не так давно, й тамтешній люд пов'язує це «тихе цунамі» з будівництвом обабіч злополучного автобану, яким, мов будовою століття, так хвалилися колишні можновладці. >>

Черги є, а де квитки?

Традиційні для літа черги у касах попереднього продажу квитків не зникають, скільки б зусиль не докладали залізничники, додаючи у курортний період нових потягів. От і цьогоріч попри те, що залізниця пустила 47 додаткових поїздів у південному напрямку, купити залізничні квитки на «моря» практично неможливо, особливо в купейні вагони. Не допомогла навіть запроваджена кілька років тому «паспортизація» проїзних документів — спекулянти все одно умудряються обходити цю вимогу. А квитків у касах як не було — так і нема. >>

Ліванські про і контра

Президент Лівану Еміль Лахуд призначив колишнього міністра фінансів Фуада Сініору новим прем'єр-міністром країни. Новий 62-річний голова уряду в минулому був близьким співробітником вбитого 14 лютого цього року в результаті терористичного замаху у Бейруті колишнього прем'єр-міністра Лівану Рафіка Харірі, який був відомий своїми антисирійськими настроями і на той час очолював опозицію, повідомляє Бі-Бі-Сі. Це вбивство сприяло зростанню в країні антисирійських настроїв, завдяки чому на останніх травнево-червневих виборах до парламенту пройшли переважно антисирійські сили на чолі iз сином загиблого — Саадом Харірі. >>

Поліція випередила камікадзе

Турецька поліція вчора застрелила чоловіка, який мав на собі вибухівку і намагався детонувати її перед входом до Міністерства юстиції у центрі Анкари.

Фінал цього трагічного інциденту зафіксували у подробицях турецькі телеканали новин NTV та CNN-Turk. Чоловік у бежевих сорочці та штанях о 9.30 за місцевим часом намагався пройти до приміщення міністерства, але спрацювала апаратура виявлення вибухових пристроїв. Охоронці відразу ж кинулися до нього і закували у наручники, але чоловік намагався детонувати вибуховий пристрій. >>

«Химерна» резиденція

Пам'ятка архітектури модерну XIX—XX століття «Будинок з химерами», творіння Владислава Городецького, віднедавна виконує незвичну для себе місію державної резиденції (це на час реконструкції Маріїнського палацу). Колись, за часів «проживання» Леоніда Кучми на Банковій, кияни жартували: «Будинок з химерами — це будинок навпроти будинку з потворами». Свого часу тут було житлове помешкання, лікарня, Центральний Комітет Комуністичної партії України, а нині — штаб-квартира Президента України Віктора Ющенка. На реконструкцію унікальної споруди, що відзначила своє сторіччя, держава виділила теж унікального розміру кошти: проект оновлення будівлі має кошторис розміром майже 166 мільйонів гривень. Днями нова влада відкрила для журналістів завісу таємничості й показала, що ж там таке з'явилося у будинку Городецького свіженького (і на що ж таки витрачено чималі грошики). Кореспонденти «УМ» були у «серці» президентської резиденції. І ось що ми там бачили... >>

А що там у степу росте?

Є місця, де проблема виживання — це не просто слова. Там, де вода є синонімом життя. Більша частина Херсонського правобережжя якраз і належить до цієї категорії.
Безкрайні лани із золотою пшеницею. Сади, де наливається соковита черешня. І обов'язково баштани із славетними херсонськими кавунами. Здається, що бачиш шматочок раю на землі. Але досить день-два не полити цю родючу землю, і вона просто репається. А через тиждень може перетворитися на пустелю, що пашіє жаром. >>

Як спекти робоче місце?

Сьогодні Ватутінський хлібокомбінат щодоби випікає більше 40 тонн хліба та 10 тонн кондитерських виробів. Одного лише печива це підприємство відправляє споживачам близько 40 видів. А таку смакоту, як печиво «Вівсяночка» в Україні, окрім ватутінців, не випікає ніхто. Більше того, фахівці цього підприємства відвідали недавно всесвітню виставку, що проходила в Парижі, і вже з часом планують бути там зі своєю продукцією. >>

Італієць у степах України

«Медом і кров'ю — так пахла війна в Україні, Бессарабії й Молдавії». Перш ніж написати ці вражаючі слова, італійському письменнику і журналісту Курціо Малапарте довелось подолати не одну тисячу кілометрів фронтових шляхів, і то не тільки теренами колишнього Радянського Союзу і не тільки в сорокові роки. Ще шістнадцятилітнім юнаком Курціо втік iз дому, щоб узяти участь у Першій світовій в чині простого солдата — з неї повернувся з медалями на грудях і з отруєними після газової атаки легенями. В 1920 році дороги війни перший раз приводять його в Україну: як аташе італійського посольства у Польщі він супроводжував війська Пілсудського в поході на Київ, пізніше був свідком розгрому частин Тухачевського під Варшавою.
Два наступні десятиріччя у долі Малапарте позначені різкими, часто суперечливими поворотами. Він вступає у фашистську партію, обирає фахом журналістику, зустрічається з вищими фашистськими ієрархами, до 1930 року редагує відому газету «Стампа». Затим від'їжджає до Парижа, там пише і видає бестселер «Техніка державного перевороту», який приносить йому міжнародне визнання. Це була перша книга, яка різко засудила Гітлера, і Малапарте відразу поплатився: його кидають до в'язниці, потім висилають на пустельний острів Ліпарі. Проте після заступництва впливових діячів письменника достроково звільняють, і наприкінці тридцятих він влаштовується працювати в міланську газету «Корр'єре делла сера». Саме в ролі її військового кореспондента Малапарте отримує дозвіл разом з передовими підрозділами вермахту 22 червня перейти радянський кордон. >>

Голе пузо в романтичному стилі

Мода вимагає жертв. У цьому нескладно переконатися, кинувши оком довкола на вулиці чи у громадському транспорті. Улітку ж «модна жертовність» прекрасної статі взагалі сягає апогею — чого варта лише нинішня мода на «занижену талію»! Добре ще, як талія занижена трохи нижче пупа. А то ж буває, що модні джинси переходять межу між «заниженням» і легким порно. Але й це ще можна стерпіти, якщо «модель», на яку натягнуте це диво модної техніки, струнка. Проте чомусь найчастіше (чи їх просто більше помітно?) над низьким поясом бовтається зо три кілограми, а то й більше, геть не привабливого сала! Складно сказати, що змушує повненьких дівчат так себе калічити замість вигідно підкреслити свої апетитні форми відповідним одягом. Мабуть, усе вона, клята, винна — мода. Причому якщо раніше для більшості наших співгромадян її «диктували» «барахолки» на кшталт київської Троєщини чи харківської «Барабашовки» із турецько-китайським «ширвжитком», то тепер на них уже й не погрішиш — голі пуза пропагують «згори», метри «високої» моди. >>

П'ятизірковий острів Робінзона

Не знаю, як хто, а я з дитинства мрію про власний безлюдний острів. Ні-ні, не для того, щоб жити, як Робінзон Крузо, майже 28 років без можливості повернутися до цивілізації, а просто замість дачі. Щоб завжди можна було від усіх утекти, понасолоджуватися досхочу первозданною природою — і гайда на власній же яхті назад, до людей. А на острові щоб обов'язково був гарненький будиночок із електрикою, телебаченням, каналізацією... >>

Пітер для Ніни

Санкт-Петербург стоїть на вухах. Цьому є одразу дві причини, причому, схоже, взаємопов'язані. Перша: донька покійного екс-мера міста, місцева світська левиця номер один (такий собі аналог Періс Хілтон) і телеведуча Ксенія Собчак скасувала своє призначене було на 1 липня весілля, якого пітерці так нетерпляче — хто з цікавістю, а хто і з жахом — чекали! Але без бучних святкувань для «крутеликів» і видовищ для «натовпу» Північна Пальміра не залишиться: замість весілля Ксюші там відзначатимуть 21-й день народження Ніни. >>

Анекдоти

Діду Морозе, пришли мені солодкого! Чи хоча б напівсолодкого... >>

Кваснєвський, Ющенко і їхні два «Меркурії»

Виступаючи на VIII Економічному форумі «Україна — Польща» в місті Гдиня, Віктор Ющенко запевнив бізнесменів обох країн, що зробить усе необхідне для покращення інвестиційного клімату в Україні. Президент України запропонував, аби всі пропозиції щодо поліпшення взаємодії держави з підприємцями, в тому числі й з інвесторами, які пролунають упродовж роботи форуму, були передані на розгляд президентів України та Польщі. >>

А діоксин — свій, доморощений?

Одразу після вчорашнього візиту до Польщі Президент України Віктор Ющенко з одноденною поїздкою відбув у Швейцарію, де планував пройти обстеження в одній із клінік. «Президент пройде планові консультації в одній з медичних установ», — розповіла на вчорашньому брифінгу прес-секретар глави держави Ірина Геращенко. При цьому вона наголосила, що «Президент перебуває в хорошій формі, добре себе почуває» і «мова йде винятково про планові медичні консультації». >>

«Я не заховався»

Журналісти-гострослови таки матимуть привід для жорстких дотепів: на вибори-2006 піде-таки Блок Януковича (скорочено — «БлЯ»), а не якесь інше утворення зі складнішою назвою. Принаймні лідер-невдаха президентських виборів-2004 Віктор Янукович позавчора заявив на брифінгу, що, швидше за все, для походу на парламент буде створено передвиборчий блок на базі Партії регіонів, і він буде носити його ім'я. >>

Виселили й послали

Ох і не хотілося ж мешканцям наметового табору в центральному парку завершувати свої «київські канікули»! Але керівництво вирішило, що досить їм розкошувати на столичній природі спонсорським коштом, і наказало роз'їжджатися. Не через те, звісно, що спонсорські кошти вичерпалися (принаймні екс-координатор табору Володимир Філіппов у відповідь на таке припущення «УМ» весело засміявся — мовляв, гроші тут ні при чому), а, як пояснили мешканцям містечка, через те, що Верховна Рада йде «у відпустку» й користі від містечка стане навіть менше, ніж було. >>

ТОВ «Відмазка» — ганебна пляма на парламенті

Як тільки не називали парламентарії (залежно від своїх симпатій та позиції) Закон про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу, ухвалений Верховною Радою 21 червня — і «законом про недоторканність друзів народних депутатів», і «плювком на Конституцію», і «захистом прав людини в країні беззаконня», і «вольною» для Різака й Колесникова»... Нагадаємо, що згідно з цим документом, запропонованим до розгляду фракцією СДПУ(о) і схваленим 246 голосами «за», будь-який злочинець, маючи 150 «друзів» із мандатами народних депутатів і 456 тисяч 300 гривень для застави, може вийти на волю. Незалежно від того, яке саме правопорушення він скоїв — а ля Бакай, Пукач або й геть Чикатило. Звісно, при цьому підозрюваний у скоєнні злочину буде на підписці про невиїзд, але хіба стримає та підписка людину, якій світить, скажімо, 15 років ув'язнення? >>

«Тартак» обіцяє «Свіжу кров»

От і неправда, що у нашому шоу-бізнесі панують вовчі закони: за лаштунками колеги-музиканти готові у волосся один одному вчепитися, а керівники каналів тільки й думають, як би їм за ротацію кліпів побільше грошей з артистів злупити. Сашко Положинський та канал «М1», наприклад, демонструють зовсім іншу шкалу цінностей — вони не те що нікого не ображають, а навіть узялися допомагати початківцям спинатися на ноги і правильно позиціонувати себе у контексті сучасної української культури. Ініціатива, мета якої — сприяти розкрутці молодим виконавцям, отримала назву «Свіжа кров». >>

Повноліття «Сопота»

Польський фестиваль «Сопот» свого часу був символом «совка». Тут кували «кадри» для «совєцької» естради. На «Сопоті» Алла Пугачова заспівала «Все могут короли», тут же засвітилися Муслім Магомаєв, Лев Лещенко, Ірина Понаровська. Коли Союз розвалився, «Сопот», як неприкаяний, кочував по Кенштину, Варшаві, Кошаліну, Сопоті, Перемишлі, минулого року організатори навіть оголосили про його закриття. Нещодавно фест повернувся до своєї постійної престижної у Польщі Лісової опери. Тепер «Сопот» — фестиваль української культури в Польщі, найбільший та водночас найважливіший культурний захід української діаспори. >>

Хортицю врятує «Сила України»?

8—10 липня Запоріжжя готується прийняти гостей та учасників І Міжнародного фестивалю «Сила України». Мета дійства — звернути увагу громадськості на численні і серйозні проблеми Хортиці. >>

Украбілі On The Beach,

«Увага! — написано величезними червоними літерами на www.ukrabilly.com. — Цей сайт не призначенно для сімейного перегляду. Сайт для справжніх УКРАБІЛІВ включає в себе ненормативну лексику, повну відсутність комерційної реклами та низькопробної порнографії. Сайкобілі та рокабілі — над усе. Ніякої політики і НІЯКИХ ДОБРИХ СПРАВ!» — такий нічогенький початок має перший український офіційний більш-менш пристойний сайт, який нещодавно з'явився у мережі. >>