Євген Жовтяк: У Вашингтона не такі апетити, як у Києва

Брати інтерв'ю у глави обласної держадміністрації Київщини Євгена Жовтяка — те саме, що зустріти років так через десять старого друга, який досяг у житті неймовірних висот, а залишився таким, як колись, відданим і простим товаришем. Бо таким же незмінним є Жовтяк у новому, «губернаторському», статусі порівняно з попереднім, опозиційним. Цю людину — яскравого і самовідданого бійця на численних фронтах війни з «кучмізмом» — влада точно не зіпсувала. Активіст Української народної партії Євген Жовтяк залишається яскравим, щирим (в інтерв'ю «УМ» він, зокрема, відверто розповів, чому до цього часу за сумісництвом залишається нардепом і хто голосує його карткою) і скромним.
Значну частину розмови ми присвятили адміністративно-територіальній реформі. Бо вона почнеться саме з Київщини — з ініціативою провести тут експеримент нещодавно виступила Київська ОДА та віце-прем'єр з «адмінтеру» Роман Безсмертний. А почали ми інтерв'ю з питання про те, чи вдалося непосидючому і яскравому Жовтяку призвичаїтись до апаратної посади «губернатора». >>

«Так скажу: не треба орден. Не потрібна і медаль»

Нова влада починає доходити думки, що практика повальних нагороджень «за вислугу», встановлена за часів Кучми, має бути переглянута. Потужним сигналом для цього став факт нагородження працівника УБОЗ Сергія Хамули, якого покійний «перевертень» Ігор Гончаров звинувачував у тортурах і фальсифікації справи Гонгадзе. Як зазначав міністр внутрішніх справ Луценко, Хамулу нагородили за «звитягу» саме у «справі перевертнів» (Гончаров у листах, оприлюднених свого часу сайтом «Україна кримінальна», писав, ніби саме Хамула вкорочував йому віку). Тепер секретаріат Президента обіцяє вивчити неприємну ситуацію. >>

Турчинов запропонував журналістам відчути себе... Кравченками

Глава СБУ Олександр Турчинов укотре заявив, що смерть екс-міністра внутрішніх справ, одного з ключових фігурантів справи Гонгадзе Юрія Кравченка, була самогубством. Щоб довести це, керівник Служби безпеки вчора запропонував журналістам провести слідчий експеримент. На прохання Турчинова один зі співробітників дістав табельну зброю, розрядив її і дав у руки одному iз журналістів. Суть експерименту — перевірити, наскільки зручно стріляти собі в підборіддя. Виявилося, що зручно. Пізніше Турчинов запропонував перевірити на своєму особистому охоронцеві, як стріляється в чуже підборіддя. Втім усі повірили на слово: складно вистрелити ворогу в підборіддя так, щоб куля вийшла через ротову порожнину. >>

Чому Ющенко уникає Сороса

Про роль Джорджа Сороса в українській політиці говорили й писали багато, надто ж у світлі минулих виборів. Недоброзичливці нинішнього Президента Віктора Ющенка — тоді ще просто опозиційного кандидата — саме Сороса звинувачували у значному впливі на наші внутрішні колізії. Він нібито й революцію 2004 року фінансував, і ще раніше — у 2000-2001 роках — був активним учасником невідомо чийого плану зі створення в кучмівській Україні політичної кризи та касетного скандалу, наслідком чого мала б бути «пересадка» Ющенка з крісла Прем'єр-міністра в крісло Президента. >>

Не чіпай нардепа

Торкатися до народних депутатів небезпечно — можна вилетіти з роботи. Звісно, масажистів або дівчат за викликом це навряд чи стосується, а от міліціонерам після контакту з депутатським тілом — непереливки. Як заявив журналістам міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, тi з них, хто пошарпав у лікарняній палаті Івана Різака нардепа Нестора Шуфрича, можуть опинитися на біржі безробітних. Наразі, повідомив керівник МВС, Генпрокуратура проводить службове розслідування щодо порушення Шуфричевої (а також Воюшевої і Тамари Прошкуратової) недоторканності при затриманні екс-«губернатора» Закарпаття. «Від результатів [розслідування] залежить, чи будуть ці люди далі працювати в МВС, — пострахав Луценко. — Я особисто бачив на плівці, що до нього (Шуфрича. — Авт.) доторкалися, і це є порушенням закону. Наскільки сильно доторкалися — встановить перевірка». >>

Не пластидом, так діоксином...

Віктора Ющенка отруїли зовсім не на дачі екс-заступника голови Служби безпеки Володимира Сацюка, але тепер хтось зумисне намагається переконати нинішнього Президента в тому, що діоксином його нагодували саме там. Так вважає колишній шеф Сацюка, тоді — голова СБУ Ігор Смешко. «У мене складається враження, що увагу Віктора Ющенка в історії з отруєнням відволікають саме від двох серйозних версій, які ми свого часу проробляли», — сказав Смешко в інтерв'ю газеті «Факти», яке вийшло друком учора. За словами екс-головного есбеушника, щодо отруєння В. Ю. було три робочі версії, дві з яких, судячи з усього, були ближчими до правди. «Фігуранти по одній із цих двох версій, як виявилося надалі, мали відношення й до затриманих, які збиралися підірвати штаб Ющенка в жовтні», — розповів Смешко. >>

Із землі постав — за землю відповідатимеш

На Вікторові Януковичу «висять» уже два допити. Не встиг екс-кандидат у президенти відкараскатися від одного, запланованого на понеділок (про видання колишнім урядом розпорядження, яким Донецькій облдержадміністрації перевели майже п’ять мільйонів гривень на облаштування аеропорту), як у правоохоронців до нього знову виникли запитання. Цього разу побалакати з Віктором Федоровичем вирішили не в Києві, а в Управлінні внутрішніх справ Івано-Франківщини. У вівторок Януковичу доведеться давати там пояснення щодо отримання земельних ділянок і використання у зв'язку з цим державних коштів. По цій же справі разом перед слідчими «звітуватиме» колишній заступник «губернатора» області Мирослав Блощук. >>

Кримінал у безкозирках

Не в надто приємній ситуації днями опинився командуючий Воєнно-Морських сил України віце-адмірал Ігор Князь через злочинні дії власних підлеглих. Водночас, слід віддати належне віце-адміралу, який не побоявся офіційно вибачитися перед мешканцями Севастополя за протиправні дії знахабнілих матросів. >>

Колiзiї учорашнього снiгу

Коли переважна більшість людей, зігріта сонцем, починає думати про морське узбережжя, тут, на висоті 1400 метрів над рівнем моря, ще продовжують кататися на лижах. Якщо погода тепла, фанатичні любителі сніжних схилів можуть долати їх навіть у купальниках. Мова про Драгобрат, найвисокогірнiшу лижну базу України, де сезон зазвичай триває переважно до середини червня. Тобто тоді, коли на інших гірськолижних курортах снігу вже давно нема. >>

Камера Президента

Напевне, творчій людині Віктору Ющенку колись дуже хотілося побачити в друкованому вигляді власноруч зроблений фотознімок і підпис «Фото В. Ющенка». Але побачить він свої фотороботи не в газеті, журналі чи на виставці, а в окремому фотоальбомі «Україна очима Президента», про наміри Віктора Андрійовича видати такий альбом вперше дізналася «Українська правда». >>

І словом, і тілом

Давно відомо, що іноді жести людини є більш красномовними, ніж її слова. Часто вони «говорять» те, що людина намагається заховати за своїми словами. Тому, напевне, чи не кожен з нас задумувався, що ховається за жестами Президента України Віктора Ющенка — людини, яка вміє розмовляти не тільки словом, а й «тілом», себто рухами, жестами. От що, наприклад, означає жест В. Ю., коли він складає пальці докупи, наче тримає у них дрібку солі? >>

Ющенко — на Схід, Тимошенко — на Захід

У робочий графік Президента наступного тижня, а саме 30-31 травня, внесено візит до Казахстану, де головною з тем буде постачання казахської нафти, зокрема і для потреб нафтогону Одеса— Броди, котрий, як уже оголосила нова українська влада, працюватиме в аверсному режимі (тобто транспортуватиме «чорне золото» на Захід). Наступним, як інформує прес-служба Президента України, буде державний візит Віктора Ющенка до Туреччини, який заплановано на 6—8 червня. Згідно з програмою, Президент проведе в Анкарі переговори віч-на-віч зі своїм турецьким колегою Ахметом Сезером, зустрічатиметься з головою уряду Турецької Республіки Реджепом Ердоганом, а також візьме участь у форумі бізнесменів двох країн, що відбудеться у Стамбулі. >>

Дістаю пластик iз широких штанин...

Не встигли наші громадяни в повній мірі налюбуватися на нові синенькі паспорти з тризубом на обкладинці, як на них знову чекатимуть у паспортному столі. Щоправда, не зараз, а десь наприкінці серпня, одразу після Дня незалежності, коли почнеться запровадження пластикової картки замість паперового внутрішнього паспорта громадянина України. >>

Повний уперед!

Протягом цілого року на цій маленькій залізничній платформі не зупинялися потяги, а люди, яким було б дуже зручно під'їхати електричкою до Борщагівки, Дарниці чи, скажімо, Ніжина, мусили товктися в маршрутках, шукати найближчу станцію метро, їхати на вокзал і витрачати на дорогу більше часу. Незручно... І поки будівельники розширювали міст, поки над платформою зводили великий пасажирський комплекс, люди зверталися до «Укрзалізниці», скаржилися на незручності та просили якомога швидше відкрити вокзал. Для тих, хто ще не в курсі, повідомляю, що вчора Караваєві Дачі відкрилися для пасажирів: запрацювали касові зали та зала очікування, на платформах з'явилися перші після річної перерви бабці з візками, у касі попереднього продажу можна було без черги взяти квитки. Невдовзі тут з'являться торговельні павільйони, кафешки, розважальні заклади та інтернет. А поки що по холодну водичку доведеться бігати в найближчий магазин. Але то все дрібниці... >>

Карантин для інтернету

Наказ про реєстрацію інтернет-сайтів, який уже майже тиждень обговорює громадськість, призупинено. Міністр транспорту та зв'язку Євген Червоненко особисто оголосив журналістам про своє рішення: «Ніхто й нікого з команди Ющенка не буде примушувати реєструватися, тим більше я, який на своєму горбі переніс багато чого, — цитує головного транспортника країни «Українська правда». — Я зробив пропозицію на 10 днів призупинити дію наказу. Просимо всіх, хто хоче, спілкуватися з різними департаментами Мінтрансу». >>

Нема ні грошей, ні мосту...

Про цей проект Мінтрансу преса чимало розповідала минулорічної весни. Відомство покійного міністра Георгія Кірпи планувало побудувати через Дніпро залізнично-автомобільний мостовий перехід, який би «розвантажив» транспортні потоки на сусідніх столичних мостах — Патона i Південному. Звісно, що у появі нового півторакілометрового мосту на дільниці «Київ-Московський — Дарниця» була зацікавлена i київська влада на чолі з Олександром Омельченком. Невипадково мер столиці нещодавно критикував позицію нового міністра транспорту Євгена Червоненка, який вважає це будівництво недоцільним. >>

Замість цигарки — гамбургер

Завтра в столиці відзначатимуть подарунками мам і школярів, які змогли відмовитись від куріння. Цю акцію міський Центр здоров'я приурочив до Всесвітнього дня некуріння, який відзначають щороку 31 травня. На зеленій естраді Центрального парку культури та відпочинку о 12. 00 відбудеться фінал конкурсів «Мамо, кинь курити» та «Клас, вільний від куріння». >>

Нічого святого

Щонайменше 20 осіб загинули та десятки отримали поранення вчора в результаті терористичного замаху в мечеті-мавзолеї Барі Імам у столиці Пакистану Ісламабаді, повідомляє агенція «Ассошіейтед пресс». Голова поліції Ісламабаду Талат Мехмуд Тарік вважає, що вибуховий пристрій привів у дію терорист-смертник. >>

Вода забрала...

У санаторії «Світанок», корпуси якого містяться на березі Дніпра, неподалік Черкас, днями сталася трагедія — втопилися двоє малих хлопчиків. Це сталося на очах їхньої матері, котра є вихователькою у групі дітей-чорнобильців із Кіровоградщини. >>

З акордеоном, але без землі

Ще одна іменита особа в Україні залишилася без столичних гектарів. Київська міськрада задовольнила протест столичної прокуратури й відмінила своє положення, за яким міжнародному творчому центру Яна Табачника виділялася земельна ділянка у розмірі понад 8 гектарів у затоці Дніпра Берковщина для будівництва елітного клубу «Честь имею». Таке рішення Київрада ухвалила днями, задовольнивши протест прокурора міста на рішення ради від 26 червня 2003 року, передає «Інтерфакс-Україна». У протесті прокурора вказувалося на порушення Київрадою положень Водного кодексу, оскільки територія елітного клубу займає частину прибережної захисної смуги. >>

Ні кроку назад!

Пересічні донеччани дуже неоднозначно реагують на епітет «бандитський», що міцно прилип до індустріального краю. Хоча й переконані, що протистояння злочинності, м'яко кажучи, тут таки бажає бути ліпшим. Не дивно, що такої ж думки й заступник міністра внутрішніх справ України Геннадій Москаль, який після відвідин Донеччини чітко оцінив ситуацію: «Погано, дуже погано...» >>

«Афганці» досі воюють

Щоправда, йдеться про організацію ветеранів Афганістану в окремо взятому районі — Індустріальному. Коса найшла на камінь під час минулих президентських виборів. Волею долі «афганці» опинилися по два боки барикад. З одного — у їхньому підвальному приміщенні розташувалися прихильники Віктора Ющенка, яких уособлювали деякі бойові товариші. А з іншого — «афганці» отримали заманливу пропозицію попрацювати у команді Віктора Януковича. Як офіційно повідомив у листах до найрізноманітніших інстанцій голова районного об'єднання Микола Антименюк, наприкінці вересня минулого року з цим до них звернувся сам генерал-майор у відставці Олександр Шалугін. Він запропонував набрати з числа учасників бойових дій в Афганістані та пенсіонерів Міністерства оборони України команду офіційних спостерігачів від Індустріального району для поїздки в Тернопільську область за проектом «Чесні вибори». >>

Хто полюватиме на Сумщині?

Обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок відмовилася від своїх угідь. Не може бути, скажете ви? На Сумщині — може. Принаймні було можливим за недавніх часів. А якщо відмова від угідь була не зовсім добровільною, то це вже деталі. Принаймні так, схоже, міркувала стара обласна влада. >>

Бий корупцію! Стару i нову

Схоже, що друга робоча зустріч міністра внутрішніх справ Юрія Луценка із послом США в Україні Джоном Гербстом значно більше сподобалася останньому, ніж та, перша, в лютому. Зрозуміло, тоді можна було обговорювати лише перспективи співпраці, цього разу — її перші результати. Не випадково, отримуючи відповіді на свої «кілька маленьких i великих питань», посол, неодноразово киваючи, промовляв «верi гуд». Особливо коли мова заходила про боротьбу відомства Луценка з корупцією. >>

Сушись, травичко, велика й маленька

У лікаря є три помічники: слово, рослина і ніж, говорить стародавня мудрість. Запропонована читачам «України молодої» стаття — про одного з помічників лікаря, про лікарські рослини. Останнім часом, незважаючи на успіхи хімії в синтезі ліків як у нас, так і за кордоном, зростає тенденція широкого вжитку в медицині природних речовин. Лікарські рослини та препарати з них набувають усе більшої популярності. Проте попит на лікарську рослинну сировину забезпечується не повністю. А тому багато людей прагнуть самостiйно забезпечити себе необхідними травами. Для того щоб бажаючі змогли заготувати для себе і своєї сім'ї необхідні лікарські рослини, потрібно самостiйно вміти впізнавати ці рослини «в обличчя» >>

Дух і воля

Професор, доктор медичних і технічних наук, член-кореспондент Академії технологічних наук України, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки, президент Першого всесоюзного конгресу пульмонологів — це тільки малий перелік усіх «титулів», які здобув цей невгамовний чоловік протягом свого життя. У середу Юрієві Усенку виповнилося б 67 років. >>

Одеса в Чернівцях. Утьосов — Богдан Бенюк, його дружина — Ада Роговцева

Чому саме в Чернівцях, адже всім відомо, що батьківщиною Леоніда Утьосова була Одеса? «Все дуже просто, — каже режисер, — у сучасній Одесі старої Одеси вже немає. Знайти місця для зйомок 1910—1913 років у південній Пальмірі нам не вдалося. Все перебудовано, перефарбовано, відремонтовано, в деяких старовинних будинках встановлені пластикові вікна, що аж ніяк не відображає Одесу періоду Першої світової війни. А от Чернівці в цьому плані унікальне місто. Архітектура збережена просто чудово. Ми знайшли для зйомок унікальні куточки, які у фільмі стануть і Одесою, і Парижем».
25 років тому свій перший повнометражний фільм Георгій Ніколаєнко зняв саме в Чернівцях, це була інсценізація роману Миколи Островського «Народжені бурею». У творчому доробку режисера багато кінострічок, зокрема «Йшов четвертий рік війни», «Досьє людини в «Мерседесі», «Врятованому — рай», «Під маскою Беркута». Це все було ще за радянських часів, у пострадянськi він був співрежисером першого фільму «Дальнобійники», самостійно зняв картини «Кодекс честі», «Цвіт нації» (сценарій Юрія Рогози»). Отже, зараз режисер працює над історичним фільмом про Утьосова «Я песне все отдал сполна».
У фільмі грають і російські, й українські актори. Любов режисера до наших акторів цілком зрозуміла, адже він сам навчався у Київському театральному інституті імені Карпенка-Карого, щоправда, недовго. Згодом — в акторській майстерні Сергія Герасимова у ВДІКу. Але акторський фах не дуже приваблював його, і після закінчення вищих режисерських курсів у Олександра Мітти Георгій Ніколаєнко розпочав режисерську кар'єру. Як видно, цілком вдалу. >>

Даєш кіно!

На подію я прийшла за півгодини. Подумала, що спізнилася, і, не слухаючи доказів охорони, закотилася у фойє кінотеатру «Лейпциг». Яким же було моє здивування: побачила прибиральниць, які змітали зі сходів залишки цементу та вапна, технічні працівники поспіхом вішали на стіни плакати, співробітники театру в коридорчику перевдягалися в сині футболки з написами «Кінотеатр «Лейпциг», а менеджер Таня бігала по фойє і запитувала в кожного третього: «Ви не з МТС?». Було важко зрозуміти, як за півгодини може розпочатися відкриття кінотеатру, якщо навколо такий бедлам. >>

Фішка афішки

Навіть на парканах малесенького, десь на кордоні з Білоруссю, села можна побачити яскраві, соковиті плакати. Вони пропонують усе — ясновидицю Вангу, МакДональдз, Петра Симоненка, мир у всьому світі. У великих містах плакати просто лізуть в очі. Більшість із них ми не сприймаємо. Але я, наприклад, побачила колись плакат з одного техно-шоу, виконаний у темних тонах, із кубиками й нотами в центрі. Дрібниця — а запам'яталася, одного разу навіть наснилась. Саме той плакат я пригадала під час виставки «L'art pour l'art» ( «Мистецтво заради мистецтва» ), яка відкрилася в Центрі сучасного мистецтва при НаУКМА. На білених приземкуватих стінах наліплені плакати — майже як у переході, у якому довго не бував двірник. Пахне клеєм, свіжим папером і фарбою. Але на закордонну «прописку» робіт вказує їх виконання (плакат із зеленоголовим афроамериканцем і підписом «Перед Богом усі рівні» навряд чи провисів би у київському переході півгодини) і німецька якість. >>

«Червоний півень»

Удруге за два роки вигорів Музичний театр імені Станіславського і Немировича-Данченка у Москві. І вдруге — ледь не до останнього клаптика декорацій. Уперше «червоний півень» прокукурікав у центрі Москви, на вулиці Велика Дмитрівка, у червні 2003-го. Тоді пожежу помітили за кілька хвилин до початку вечірньої вистави, близько тисячі глядачів були евакуйовані, артисти ж повибігали на вулицю у костюмах та гримі. Полум'я охопило більше 500 квадратних метрів, а причиною загоряння назвали проблеми з електропроводкою. І хто ж тоді у театрі думав, що дубль №2 призначено за два роки? >>

Хто синій, а хто помаранчевий?

Упродовж кількох останніх років столиця неодноразово ставала свідком приїзду кількох десятків тисяч уболівальників «Шахтаря». І жодного разу ця «помаранчево-чорна» армада не зіпсувала святкування Дня Києва. У цьому сезоні гірники уп'яте поспіль зіграють у фіналі Кубка України, і планується, що на матч із «Динамо» 29 травня приїде 27 тисяч уболівальників із Донбасу — вважайте, половина НСК «Олімпійський». >>

Вікторова маска — символ надії

Коли наставники національної команди напередодні чемпіонату світу в Австрії викликали на збір Віктора Андрущенка, багато хто здивувався. 18-річний форвард, який в останньому сезоні виступав за могильовське «Хімволокно», став наймолодшим хокеїстом, запрошеним до лав «синьо-жовтих» — на тренуваннях його завжди можна впізнати, оскільки він єдиний, хто грає у захисній масці. Хоча в Австрії Вітя й не грав, його маска — своєрідний символ надії. У збірній України дедалі рідше з'являються нові обличчя, адже юним талантам важко зростати в непростих умовах, в яких виживає наш хокей. Тим приємніше, що джерело поповнення кадрів ще не зовсім пересохло, а значить, можливий порятунок в Україні найшвидшої у світі гри. >>

Українська «п’ятірка» по дорозі до Турина

З 8 грудня 2005 року по 10 лютого 2006-го понад 10 тисячі факелоносців з різних країн світу долатимуть естафету Олімпійського вогню, який побачать у кожному регіоні Італії. Долучитися в такий спосіб до зимової Олімпіади в Турині одержали можливість і наші співвітчизники. З 23 травня по 20 червня цього року компанія «Самсунг електронікс» — почесний партнер естафети Олімпійського вогню — проводить відбір 1900 своїх факелоносців. >>

Всесвіт завмер

До того моменту, коли ми дізнаємося ім'я найпрекраснішої дівчини Всесвіту зразка 2005 року, залишаються лічені дні: фінал конкурсу «Міс Всесвіт-2005» призначений на 31 травня. Власне, сам конкурс, який цього року проходить у Таїланді, триває вже два тижні. Адже до фіналу, що відбувається більше «для картинки», ніж для визначення фактично відомих на той час журі переможниць, «міскам» із різних країн треба багато встигнути. Поспілкуватися із суворими суддями, аби ті склали думку не лише про їхню красу, а й про розум та характер, вивчити хореографічні номери й послідовність виходів на сцену, провести кілька попередніх конкурсів — на найкращі вбрання, купальник, талант тощо. Ну і, звісно, посприяти промоушену заходу, позуючи фотографам на пляжах, у басейні, під час екскурсій, у ресторанах і на танцмайданчиках. Ці знімки потім розходяться по всьому світі, агітуючи потенційних телеглядачів втупитися в телевізори. >>

Хліб — усьому довжина

Батон як хлібо-булочний виріб має стійку тенденцію до «витягування» в довжину, але щоб настільки... Днями італійські пекарі замахнулися на Книгу рекордів Гіннесса і спекли, на їхню думку, найдовшу хлібину у світі — після ретельного вимірювання з'ясувалося, що її довжина становить 128 метрів 33,7 сантиметра. >>

Анекдоти

Жінці потрібно від чоловіка тільки одне — ВСЕ! >>