Криптоісторія і сміхокорекція. Глибинні сенси майже антиутопії «Чарівник країни Оз» та її українське видання
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Плакат «Я люблю дизайн» з Мюнхенського музею прикладного мистецтва.
Навіть на парканах малесенького, десь на кордоні з Білоруссю, села можна побачити яскраві, соковиті плакати. Вони пропонують усе — ясновидицю Вангу, МакДональдз, Петра Симоненка, мир у всьому світі. У великих містах плакати просто лізуть в очі. Більшість із них ми не сприймаємо. Але я, наприклад, побачила колись плакат з одного техно-шоу, виконаний у темних тонах, із кубиками й нотами в центрі. Дрібниця — а запам'яталася, одного разу навіть наснилась. Саме той плакат я пригадала під час виставки «L'art pour l'art» ( «Мистецтво заради мистецтва» ), яка відкрилася в Центрі сучасного мистецтва при НаУКМА. На білених приземкуватих стінах наліплені плакати — майже як у переході, у якому довго не бував двірник. Пахне клеєм, свіжим папером і фарбою. Але на закордонну «прописку» робіт вказує їх виконання (плакат із зеленоголовим афроамериканцем і підписом «Перед Богом усі рівні» навряд чи провисів би у київському переході півгодини) і німецька якість.
Мюнхенська студія графічного дизайну «Мендель&Оберер» («Mendell&Oberer») штампує плакати з 1961 року. Ще вона займається презентаціями, розробляє рекламні концепції, оформлення плакатів, книжок та обгорток. Два дідусі, які очолюють студію — П'єр Мендель і Клаус Оберер, найменше півстолітя не відходять від друкарського верстата. Їхня виставка вже побувала в Туреччині, погостювала у Львові та Харкові, і, нарешті, за допомогою Гьоте-інституту потрапила до Києва.
На відкритті журналісти та мистецтвознавці мали про що сперечатися — зміст плакатів провокував. Чи є плакат мистецтвом? А може, то чиста комерція? Адже графічний дизайн в більшості своїй працює на замовника. Навіть каламбур у назві — «Мистецтво заради мистецтва» — пояснюється просто: ці плакати були розроблені для театрів, музеїв, бібліотек та культурних центрів.
В Україні поки ще нема жодної студії графічного дизайну. Плакати, як правило, роблять ті ж «фірми», які роблять візитівки, альбомчики й блокнотики на замовлення. Як говорить мистецтвознавець, фахівець із графічного дизайну Іван Чермаєфф («Chermayeff & Geismar», Нью-Йорк), «...річ повинна продаватися, театр — заповнюватися глядачами, кандидат — бути обраним. Завдання графічного дизайну полягає не в тому, щоб змінити напрям чи вигадати щось довільне або вторинне, а в тому, щоб збагнути суть проблеми замовника та чітко представити її відповідній публіці.
Плакати П'єра Менделя дивовижні у багатьох аспектах. Те, що робить студія «Мендель&Оберер», — не мистецтво. Дизайнери й не прагнуть творити мистецтво. Це навіть не ілюстрації. Найдивовижніша риса їхньої праці — дизайнерські ідеї є цікавими й простими водночас. Їм щоразу вдається виокремити й представити найсуттєвіше.
П'єр Мендель може чітко виокремлювати основний і візуально найцікавіший елемент товару або теми. «Мендель&Оберер» починають з очевидного, але працюють з незаяложеними, оригінальними ідеями. А якщо в їхньому розпорядженні нема нічого очевидного, то в такому випадку вони інстинктивно знаходять потрібний шрифт і сильні, чисті кольори, перетворюючи їх на графічне мистецтво. Воно, мабуть, є найбільш перспективним з усього, що пропонує нам сьогодення».
Такі виставки, як «L'art pour l'art», не часто бувають у Києві. А після відвідин «L'art pour l'art» на думку спадають слова Флоріана Гуфнагля, директора «Нової збірки» Мюнхенського музею прикладного мистецтва: «Графічний дизайн — така ж частина мистецтва, як і промисловий та ужиткове мистецтво. Дехто твердить, що плакати не можна назвати мистецтвом через їхнє серійне виробництво та відтворення. В такому випадку, мистецтвом не можна було б назвати друковану графіку Ренесансу, офорти Рембрандта і літографії Пікассо».
P. S. Виставка «L'art pour l'art» триватиме в Центрі сучасного мистецтва при НаУКМА до 19 червня. Вхід — вільний.
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Вірші з трьох збірок поетеси і військовослужбовиці Ярини Чорногуз готують до друку в американському видавництві Arrowsmith Press в перекладі Амелії Глейзер. >>
Найчастіше у троїцьких букетах – чебрець, м'ята, любисток, меліса, барвінок, медунка, полин, деревій, звіробій. >>
У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася подія, яка щороку об’єднує драматургів, режисерів, акторів і глядачів навколо сучасних театральних текстів. >>
Окрасою селища Котельва на Полтавщині є фігурні мережані димарі. Блакитний — з білочками, сірий — з півниками, зелений — з квітами... >>