Криптоісторія і сміхокорекція. Глибинні сенси майже антиутопії «Чарівник країни Оз» та її українське видання
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Удруге за два роки вигорів Музичний театр імені Станіславського і Немировича-Данченка у Москві. І вдруге — ледь не до останнього клаптика декорацій. Уперше «червоний півень» прокукурікав у центрі Москви, на вулиці Велика Дмитрівка, у червні 2003-го. Тоді пожежу помітили за кілька хвилин до початку вечірньої вистави, близько тисячі глядачів були евакуйовані, артисти ж повибігали на вулицю у костюмах та гримі. Полум'я охопило більше 500 квадратних метрів, а причиною загоряння назвали проблеми з електропроводкою. І хто ж тоді у театрі думав, що дубль №2 призначено за два роки?
Цього разу пожежа спалахнула у п'ятницю зранку. Загорілися нижні поверхи, сцена, партер, і вогонь дійшов до даху, який потім частково обвалився. Територія, уражена полум'ям, цього разу становила понад півтори тисячі «квадратів», а самій пожежі було присвоєно найвищий, 5-й, ранг складності. Вогонь приборкували півсотні пожежників і навіть розглядалася можливість залучити пожежний вертоліт, але через щільну забудову у цьому районі Москви від ідеї довелося відмовитися.
За словами директора театру Володимира Уріна, епіцентр пожежі знаходився в партері. Цю частину театру саме реконструювали, а після пожежі її відкриття доведеться знову відсунути на кілька місяців. До речі, яке планувалося на вересень. Про причини загоряння цього разу не поспішають говорити ні пожежники, ні керівництво театру.
Щодо самого будинку театру, то побудований він у вісімнадцятому столітті як маєток графа Салтикова. З того часу від «оригіналу» збереглося лише фойє. Цей театр, другий за значенням після Большого, театрали любили за цікаві постановки, затишок і недорогі квитки. Багато хто своє знайомство з оперою та балетом починав саме з Театру імені Станіславського та Немировича-Данченка.
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Вірші з трьох збірок поетеси і військовослужбовиці Ярини Чорногуз готують до друку в американському видавництві Arrowsmith Press в перекладі Амелії Глейзер. >>
Найчастіше у троїцьких букетах – чебрець, м'ята, любисток, меліса, барвінок, медунка, полин, деревій, звіробій. >>
У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася подія, яка щороку об’єднує драматургів, режисерів, акторів і глядачів навколо сучасних театральних текстів. >>
Окрасою селища Котельва на Полтавщині є фігурні мережані димарі. Блакитний — з білочками, сірий — з півниками, зелений — з квітами... >>