«А про що вистава?» — це питання після перегляду якоїсь прем'єри доводиться чути чи не найчастіше. Режисерські знахідки, жанр, гра акторів і сценічна перспектива проекту відходять на другий план, який, зізнаймося, часто цікавить винятково фахівців. Однозначно визначити, про що ж вистава «Про мишей і людей», прем'єра якої відбулася минулого тижня, напевно, неможливо. Вона — про наше життя. Про мрії, які не збуваються, про знедолених, що як не стараються, а все не можуть виборсатися зі злиднів. Про те, що гроші не гарантують душевного спокою. Про кохання, яке продовжує свою непримиренну суперечку з логікою та раціональністю світу. Про дружбу. Велику. Таку, коли заради друга піднімаєш руку на цього ж друга. Про рідну землю, любов до якої людина, навіть не усвідомлюючи цього, плекає на генному рівні. А також про те, що чужого горя не буває, адже всі ми мешкаємо на одній планеті, і, як казали класики марксизму-ленінізму, жити в суспільстві й бути вільним від суспільства — це нонсенс. >>