На двох сценах лунають литовські, молдавські, російські, шотландські, чеські, фінські і, звісно, українські народні пісні у виконанні найкращих етнічних гуртів. Діти у вишиваному одязі граються на «Майданчику» з іграшками часів ще наших прапрабабусь — ляльками з пап'є-маше та тканини, пищиками, стрічками. В «Майстерні танців» проходять майстер-класи литовських та українських танців. На «Алеї майстрів» видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» і «Кальварія» задешево продають свої книжки — Іван Малкович та Петро Мацкевич поряд із майстрами народних ремесел розхвалюють свій друкований товар. Під деревами стоять ткацькі верстати, на яких моторні дівчатка років п'ятнадцяти тчуть полотно, на очах у глядачів кроять його і шиють сорочки... Народні артисти Ніна Матвієнко й Тарас Компаниченко на «Кобзарській сцені» вітають лірників. То тут, то там можна побачити Дідуха, Русалку чи Водяника, які чіпляються до людей і хапають їх за ноги... Таким на два дні стало Співоче поле в Києві під час етнічного фестивалю «Країна мрій». Свято тривало цілих два дні з ранку до ночі і наділило всіх таким позитивним емоційним зарядом, якого вистачить ще на довгий час. На фестивалі, який придумав співак Олег Скрипка, головна ідея була зібрати багато невідомих в Україні, але популярних за кордоном етнічних гуртів. Цим можна пояснити відсутність, наприклад, «Івана Купала» та «Піснярів», які, хоч і етнічні, вже набили всім оскомину і в себе дома, і в нас. Замість них були чеські Cankisou, фінські Spontaani Vire, молдавські «Здоб ши Здуб», білоруський «Палац» та інші. >>
