Навздогін за щастям, яке, можливо, було поруч

      У той час, як артисти та режисери насолоджуються перевагами «мертвого сезону» — відпочивають, відсипаються, а вечорами замість іти до театру прогулюються містом — театральна компанія «Бенюк і Хостікоєв» готує нову виставу. «Літо» й «відпочинок», вважають відомі актори, — це зовсім не слова-синоніми, тим більше що задумів — предостатньо, а дефіцитом бажання зробити класну виставу митцi такого рівня страждати не можуть у принципі. Отже, другою після «Синьйора з вищого світу» виставою театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» буде драма «Про мишей і людей». Цього разу разом із Богданом Бенюком і Анатолієм Хостікоєвим на кін вийдуть Наталя Сумська, Володимир Нечипоренко, Євген Паперний, Олег Драч, Георгій Хостікоєв, Володимир Кузнєцов, Сергій Бойко, Юрій Крикунов, Тарас Постніков. Режисер-постановник проекту — художній керівник Театру на Подолі Віталій Малахов. Прем'єра — 24—27 серпня, репетиції — у розпалі, але продюсер проекту, Мирослав Гринишин, знайшов час для того, аби завітати до нашої редакції і розповісти про виставу, яка вже зараз «вимальовується» у досить привабливий суб'єкт сучасного театрального процесу.  

      — Пане Мирославе, чи задоволені ви прокатно-гастрольною  долею «Синьйора з вищого світу», першою виставою компанії «Бенюк і Хостікоєв»?

      — «Синьйора з вищого світу» ми показали 35 разів. Що є досить великою цифрою як для прем'єрної вистави будь-якого репертуарного театру. Крім Києва, провезли спектакль по 18 обласних центрах. Об'їздили майже всі регіони за винятком Криму. Публіка, незважаючи на різне ставлення до мови регіонів Сходу та Заходу, скрізь приймала нас дуже добре, «Синьйор...» мав успіх. І, гадаю, ще матиме: з наступного сезону  плануємо повезти цю виставу туди, де її ще не бачили, а також у міста, де вже її показували, — до Донецька, Харкова...

      — А чим цікава для вас та ваших товаришів історія, автором якої є  нобелівський лауреат Джон Стейнбек?

      — Ми розпочали роботу над виставою «Про мишей і людей» за мотивами однойменної повісті Джона Стейнбека.  Свого часу в Голлівуді зробили кілька кіноверсій цього твору, який був, без перебільшення, справжнім бестселером не один десяток років.  Це історія двох мрійників, людей, які шукають щастя, шукають ідеал свого маленького прихистку — свого дому, ранчо, як вони його називають... Ці люди в пошуках щастя на іншій території потрапляють у різні пригоди, які призводять до руйнування їхніх доль, руйнування життя, тому що були вони найкращими друзями, а у фіналі один застрелить іншого. Ситуація була безвихідною: або вбити друга, або його самого знищить суд Лінча, який тоді існував.

      — Де відбуваються події, описані Стейнбеком?

      — Це Америка, 10—20-ті роки минулого століття. З точки зору того, що відбувається зараз в Україні, коли люди цілими родинами і навіть компаніями залишають свою країну в пошуках заробітку, іншого роду щастя, якогось виходу із ситуації, вистава дуже навіть актуальна. І ці люди, в кінцевому рахунку, гублять сім'ї, гублять стосунки і не досягають ідеалу десь там, на чужих територіях. Чи варто це робити, чи варто руйнувати традиційні устої, чи варто їхати кудись, а не шукати можливостей для реалізації тут? Територія, на якій ти живеш, зв'язана з тобою не лише біологічним, а й духовним корінням.

      — До вистави «Про мишей і людей» ви запросили акторів з Театру на Подолі. Чому так?

      — Акторський склад цього проекту — частково зі спектаклю «Синьйор з вищого світу»: Бенюк, Хостікоєв, Сумська, Паперний, а також запрошені актори з Театру на Подолі, оскільки ідея вистави належить Віталію Малахову, він же й ставить цю виставу. Запрошені також актори з Театру імені Франка. Всього у виставі «Про мишей і людей» гратимуть дев'ять акторів. Хочемо, щоб ця вистава стала другою у театральній компанії «Бенюк і Хостікоєв», і з наступного сезону ми плануємо гастролювати з обома цими спектаклями. Уже маємо деякі плани стосовно цього на вересень.

      — У регіонах до подібних українських вистав нормальне ставлення? Люди ж, напевне, звикли ходити на московські антрепризи?

      — Гастролі і «Синьйора...», і «Про мишей і людей» — це історія без спонсора. Фармацевтична фiрма «Дарниця» тут присутня як партнер, який дає імпульс на початковому, передпрем'єрному етапі, одноразове фінансування.  Всі інші витрати — переїзд, проживання акторів, гонорари, оренда приміщень тощо —  ми покриваємо самі, з продажу. Вистава повинна мати певну рентабельність. Квитки на нашу виставу коштували від 20 до 100 гривень. З україномовною виставою на Сході рентабельності досягти важко, але середня заповнюваність на спектаклях «Синьйор з вищого світу» — це 70 відсотків, і цього вистачало, аби покривати витрати. До того ж приймали нас добре, люди не шкодували ні за витраченими грішми, ні за витраченим часом. Крім того, завдяки «Синьйору...» нас знають, і, гадаю, на виставу «Про мишей і людей» також прийдуть.