У редакційній пошті «УМ» — величезна кількість листів від читачів, що цікавляться практичними аспектами пенсійної реформи. Сьогодні ми відповідаємо на найбільш поширені запитання: як враховуватиметься трудовий стаж і зарплата для нарахування пенсії за Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На теоретичному рівні в нас усе в порядку: ми знаємо, що повинні відчувати гордість за Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Принаймні нас у цьому переконують ідеологи пенсійної реформи — невтомно й енергійно. А от якщо спуститися з небес на землю, стає ніяково: 80 відсотків українців так і не стали багатшими. Зате стали нещаснішими, адже їхні сподівання на покращення життя не виправдалися. Пенсіонери чекали грошей, багато грошей після перерахунку. Їм марилися пенсії на рівні ну хоча б прожиткового мінімуму. Держава розщедрилася на жалюгідні 4,2 відсотка. При цьому держава не вважає себе винною, так само, як і не вважає, що когось ошукала. Мовляв, люди добрі, подивіться, що в світі робиться: ніде — ні в Казахстані, ні в Молдові, ні в Прибалтиці, — здійснюючи пенсійну реформу, не перераховували вже призначені пенсії, залишивши літніх людей наодинці з їхніми інтересами. А в нас перераховують, хоч на кілька відсотків...

У березні пенсіонери знову з надіями виглядають листонош. За два післяноворічні місяці ілюзій і сподівань на суттєве підвищення гарантованих державою виплат ні в кого з них не залишилося. Але шанс отримати зайву «п'ятьорку» все ж є. Під тиском велетенського обурення, що прокотилося Україною у зв'язку з так званою пенсійною реформою, яка замість пристойних пенсій додала більшості стареньких по знущальні три-чотири гривні, під шквалом критики і прокльонів на адресу уряду і Президента і після височайшого втручання Самого — Леоніда Кучми — Прем'єр Віктор Янукович, поскрібши по припасених під вибори бюджетних «заначках», гроші знайшов. Звісно, невеликі, за що йому доводиться виправдовуватися мало не на кожній зустрічі чи то із ветеранами-визволителями, чи то просто з пенсіонерами невеликого донецького містечка. Добре йому говорити — до пенсії ще далеко, та й у колишніх прем'єр-міністрів вона не така, як у простих смертних...

Важко знайти гідне порівняння до тієї наруги, яку чинний уряд Віктора Януковича здійснив над українськими пенсіонерами, гучно охрестивши ганебний процес подальшого обдирання однієї з найбільш незахищених верств держави «пенсійною реформою». Зовні усе виглядало досить пристойно і навіть десь там науково — обгрунтування, розрахункові формули, солідні статті, які доводили, що після першого січня, тобто з дня вступу в дію нового пенсійного законодавства, пенсіонерам України «жити стане краще, жити стане веселіше».

Заведено вважати, що малі діти створюють малий клопіт, великі — великий. Малому бізнесу в Україні років ще небагато, а от клопоту для тих, хто вирішив ним займатися, достатньо. Бо ж треба вирішувати не лише питання власне бізнесу, а й безліч супутних, без яких справі не бути. Як кажуть у народі: не підмажеш — не поїдеш.
На запитання сумського Центру досліджень регіональної політики «Чи можна на даний момент чесно і прозоро (без хабарів) вести бізнес у Сумах?» 70 відсотків зі ста двадцяти опитаних працівників комерційних структур відповіли «ні».

Bиявляється, далеко не все державне або комунальне майно в Україні перейшло в приватні руки. Точніше, не все, що становить інтерес для бізнесу. В Луганській області, принаймні, до завершення процесу ще далеко, про що свідчать останні повідомлення облстату та інших причетних до цього органів. Згідно з їхньою інформацією, за 9 місяців поточного року форму власності змінили 166 об'єктів. Із них 80 об'єктів, тобто менше половини, були в комунальній власності; решта 86 — у державній.

Багатомільйонний корпус пенсіонерів, як і звичайна армія, має своїх рядових, офіцерський склад і генералітет. І все ж, незважаючи на різницю в доходах, цих людей об'єднує прагнення якомога раціональніше розпорядитися своєю пенсією, користуючись послугами банку. Це притому, що в пам'яті багатьох залишився гіркий слід від втрати особистих вкладів у Ощадбанку СРСР. Тобто перш ніж звернутися до послуг банку, пенсіонер обов'язково зважить усі «за» і «проти», згадавши, зокрема, й свій негативний досвід.
Але справа в тім, що якраз тепер людина пенсійного віку стала завсідником банківської мережі. І пояснюється це не відсутністю вибору, а дечим іншим. Якщо говорити, скажімо, про спосіб отримання пенсії, то є можливість обслуговуватись у відділеннях Укрпошти — за відповідну плату. До літа 1998 року ринок цих послуг справді був монополізованим. Але згодом, коли вийшов указ Президента України щодо обслуговування коштів Пенсійного фонду, було врегульовано порядок виплати пенсії через установи банків.

«Якщо світ — це людина, то світу — п...ць», сказала нещодавно одна урбанізована поетка. Я з нею згодна. Бо ми звикли все руйнувати, починаючи з флори-фауни, закінчуючи власним життям. І статистика — тому підтвердження. Кожен четвертий дорослий в Україні — офіційно визнаний злочинець. Сидів за гратами. Щороку на відсидку йдуть 200 тисяч чоловік. А це половина нашого Кримського півострова. Уявляєте, скільки народу в нас бачить небо в клітинку! Те, що сталося нещодавно, — явище неординарне, цього, напевне, вимагає час. Кажу про харківський театр «Арабески», який проїхався п'ятьма українськими в'язницями і ось показав, що з того вийшло.

Цей парк в урочистій атмосфері було відкрито у 1967 році. Як тоді водилося, під таку подію підвели відповідну ідеологічну основу. Парк назвали іменем Володі Дубініна, символу дитячого героїзму в роки минулої війни. Донедавна він єдиний на весь понад мільйонний Дніпропетровськ мав статус дитячого, про що сповіщала протягом десятиліть масивна гранітна стела при вході до парку. Аж доки у 2001 році не зникла. Як кажуть у подібних випадках, за загадкових обставин. Згодом аборигенам довелося пересвідчитися, що просто так у цьому світі ніщо не зникає. Бо вже нинішнього року була розгромлена й меморіальна дошка, вивішена ще в тому ж 1967-му. І майже водночас на території парку з'явилася металева огорожа, якою обнесли чималеньку ділянку.

Якщо ви давно мріяли назвати свою майбутню дитину подвійним чи потрійним іменем, то віднині матимете законну підставу для такого важливого кроку. З 1 січня 2004 року набуде чинності стаття Сімейного кодексу, згідно з якою, кількість слів у складних іменах українців не обмежуватиметься, повідомляє прес-служба Мін'юсту. За словами міністра Олександра Лавриновича, більше двох імен можна буде давати в тому випадку, якщо це випливає зі звичаю національної меншини, до якої належать мати або батько.