Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей.

Кожен день повномасштабної російсько-української війни насичений тисячами подій.

Нині, через понад два століття після появи на світ Тараса Шевченка, ми розкриваємо нові подробиці з його життя і творчості — нарешті дивимося на його постать своїми, українськими, очима.

В Україні та за кордоном українці відстоюють справедливість.

Із релігійної літератури дізнаємося про частину янголів, які збунтувалися проти свого Творця.

Дванадцять років відділяють нас від Революції гідності, що стала апогеєм спротиву авторитаризму в незалежній державі.

Наша незалежна країна продовжує чинити опір воєнній агресії російської федерації.

У найважчі моменти свого існування наші попередники дослухалися до зову своїх предків: «Витримати!».

Нинішні дописи з соціальної мережі — про події, які ввійшли в історію.

Минулого року тоді постійний представник України в ООН Сергій Кислиця запропонував офіційно іменувати країну-агресорку не росією, а повернути їй історично законну назву — московія.