Акція «Битва за майбутнє» за участю 42–го президента США Білла Клінтона зібрала в неділю на Михайлівській площі в Києвi понад три тисячі людей. На «розігріві» в заокеанського політика працювали Ані Лорак, Ірина Білик, Олександр Пономарьов, Джамала, Тіна Кароль, Наталія Могилевська та учасники «Фабрики зірок–3». Цікаво, що молодь привітала промову заокеанського політика тепліше, ніж виступи зірок українського шоу–бізнесу, які своїми співами намагалися привернути увагу до проблеми СНІДУ в Україні.

Цікавих ідей, дискусій та оцінок на 7–му саміті YES («Ялтинська європейська стратегiя») не бракувало. А також скандалів — ну куди ж без них? Причому грань між цими явищами була такою тонкою, що багато хто її навіть не бачив.

Минулого тижня у Києво–Могилянській академії презентували «Вибране» Мирослава Мариновича. На презентації в залі бібліотеки імені Антоновичів ніде було яблуку впасти: прийшли відомі тележурналісти й газетярі, політики й громадські діячі, митці й студентство. Шеститомник, що побачив світ у видавництві Українського католицького університету, містить повну картину наукової та публіцистичної творчості мислителя і доволі вичерпний портрет його особистості. До видання увійшла монографія «Українська ідея і християнство», ранні та автобіографічні твори, листи, нариси, публіцистичні статті, наукові праці, виступи, інтерв’ю. Яскравий інтелектуал, пан Маринович у своїх творах «переплавлює» минулі трагедії, несправедливість і скорботи української нації на золото доброго розуму і «невечірнього світла» дієвої любові до тих, хто поряд. Переживши десятиліття політичного ув’язнення в комуністичних таборах, публіцист постійно «струшує» громадськість своїм словом, відсіюючи неефективні методи спротиву від дієвих. Про це ми говоримо з відомим правозахисником напередодні Міжнародного дня проти насильства.

Рік тому «УМ» розповідала про аукціон виробів, створених інвалідами, який запрошені політики й бізнесмени дружно проігнорували. Грошей захід не приніс, бо майже нічого не було продано. А молода дівчина–інвалід, заради якої й були організовані торги, померла. Бо грошей на операцію не знайшлося.

Цьогоріч Всеукраїнська профспілка працездатних інвалідів знову звернулася до сильних світу цього. Ні, не з проханням — із запрошенням приєднатися до журі фестивалю творчості інвалідів «Неспокій серця». Захід цей мав особливе значення для неповносправних людей. «Талант — це дар Божий, й інвалідність — не перешкода для його розкриття та розвитку! Учасники фестивалю — люди, які волею долі опинились у нелегкому становищі — продемонстрували незламну силу духу та мужність. Цим фестивалем ми хочемо зробити свій внесок у справу побудови суспільства рівних можливостей», — акцентував Володимир Петровський, голова Всеукраїнської профспілки працездатних інвалідів.

Фонд Святослава Вакарчука — музиканта з ученим ступенем фізика — започаткував нову соціальну ініціативу «3D–Проект: Dумай! Dій! Dопомагай!». За модною назвою стоїть шляхетна ідея — допомогти вихованцям дитячих будинків опанувати комп’ютери і підготувати випускників дитбудинків до ЗНО.

...Олександру Трошаніну з Луганська було 18 років, коли він отримав важку травму хребта. Відтоді хлопець прикутий до інвалідного візка. Коли усвідомив, що це — на все життя, почав гадати, як бути далі. Прикинув, чим може бути корисний суспільству, і вирішив здобути професію бухгалтера. Вивчився, знайшов роботу. Хлопцем були задоволені. Але... Через два з половиною місяці роботодавець чесно сказав, що їм доведеться розпрощатися: мовляв, затрати на такого працівника значно більші, ніж користь, яку він приносить підприємству. Потім було ще кілька невдалих спроб знайти роботу. А коли Олександр зрозумів, що це марно, почав думати, де б його голова і руки були реально корисними. Оскільки з комп’ютером він давно був на «ти», то рішення з’явилося само собою. Сьогодні Олександра називають «комп’ютерним генієм», він працює, заробляє і головне — отримує насолоду від своєї роботи. А ще допомагає іншим людям з особливими потребами знайти своє місце в житті. Зокрема, створив спеціальний сайт, який підказує неповносправним молодим людям, як знайти роботу й що для цього потрібно.

У справі виведення на чисту воду нікопольської дітовбивці таки не обійшлося без пильних сусідів. Саме вони й допомогли виявити моторошні злочини, які відбувалися за дверима однієї з квартир.

Позавчора у столичному кінотеатрі «Кінопанорама», як 4 вересня 1965 року — в кінотеатрі «Україна», демонстрували «Тіні забутих предків». Показ знаменитого фільму Сергія Параджанова 45 років тому був в Україні прем’єрним. І саме тоді відбулася перша публічна акція громадянської непокори проти політичних репресій, що почалися після хрущовської «відлиги»: перед заповненим залом Iван Дзюба назвав прізвища вже заарештованих українських вільнодумців, В’ячеслав Чорновіл закликав устати всіх, хто виступає проти відновлення сталінщини, а Василь Стус продекламував «Два слова правди». Усім активістам, звичайно, «виставив рахунок» КДБ.

Влада, яка не має програми, починає зі зміни законів.

Згадаймо, що в «Історії одного города», а саме — города Глупова, Салтиков–Щедрін виводить ряд градоначальників, які бачили, що закони у Глупові не діють, тому приходили зі своїми законами. Серед них був і прожект «Об упразднении всех наук, с таким, однако, расчетом, чтоб российское государство в учености было впереди всех».

Два роки тому ця історія сколихнула Магдалинівський район. На початку травня в райцентрі було жорстоко побито двох чоловіків: 47–річного Івана Прокопенка та його приятеля. Обоє того дня повернулися з Дніпропетровська. Приятель попросив Івана допомогти продати автомобіль. Оборудка виявилася успішною, отож щасливий продавець запропонував відзначити таку подію в місцевому кафе…