Наслідуючи традиційні закони американської поп-культури, команда з чотирьох черепашок, які розмовляють і володіють бойовими мистецтвами та яка вперше показала себе в коміксах, після чого за три десятки років встигла засвітитися в кількох мультсеріалах і повнометражних фільмах різних ступенiв успішності. Не буде зайвим згадати і серію ігор на так званих «приставках», завдяки якій герої лише зміцнили свою популярність.

У Національному музеї Тараса Шевченка презентували фотовиставку «Сотня світлин Майдану» Валеріана Антоновича, викладача фотомистецтва коледжу Київського національного університету технологій та дизайну. Розпочалась вона Шевченковими словами «Борітеся — поборете...» та Гімном України.

Колись шлягер братів Гадюкіних дав найменування цілій субкультурі з центром у Львові, або Бандерштаті, повному хуліганів-батярів, «голоти, яка під кулі піде». Сьогодні ж «Бандерштат» міцно асоціюється з фестивалем альтернативної музики, який уже ввосьме проводиться в колисці УПА – Волині. З минулого року він змінив своє основне гасло із фестивалю українського духу на фестиваль українського опору.

Майже два десятиріччя Музей шістдесятників, що має невеличке приміщення у Києві на вулиці Гончара, збирав у свої фонди архіви, документи, живописні й графічні роботи. На днях музейники вперше презентували свої надбання широкому загалу, організувавши виставку «Спалах» — за назвою однієї з картин.

Війна війною, а школа за розкладом. Принаймні хочеться вірити, що за місяць у нашій країні буде стільки миру й спокою, що діти не боятимуться заводити зошити й щоденники, а батьки знову перейматимуться шкільною формою, підручниками та канцелярським приладдям, а не бронежилетами й військовою уніформою.

У краківському Музеї сучасного мистецтва відкрилася виставка мистецтва української революції «Я крапля в океані», кураторами якої є редактор журналу ARTnews magazine (Нью-Йорк) Костянтин Акінша та головний редактор журналу Art Ukraine, заступник директора «Мистецького арсеналу» Аліса Ложкіна.

Ще на початку літа агресивні жителі Майдану сиділи при вході в Український дім, підозріло дивилися на Європейську площу, у бік Кабміну, і не пропускали жодної живої душі всередину, окрім своїх, із перепустками, які видавали кожні чотири дні. Через неадекватність поведінки майданівців про Український дім усі забули.

Нове літературне ім’я важко пробивається на головну сцену літпроцесу. Ще важче потрапити у фокус масової уваги молодому політологові. А надто — не з принагідними коментарями до стрічки новин, а з цілою книжкою. Схоже, маємо такий винятковий випадок: Віктор Андрусів, «Змінити майбутнє» (К.: Наш формат).

Вона не була еталоном краси, але мала щось таке, від чого чоловіки божеволіли, а глядачі закохувалися в її гру раз і на все життя. Маленька, тендітна, з осиною талією, з глибоко посадженими очима, кирпатим носом. Таких у театр тоді не брали. Та харизма Марії Заньковецької зашкалювала.

Наприкінці липня Україна почала наступ і на культурному фронті російсько-української війни. Державне агентство України з питань кінематографа не рекомендувало, а фактично заборонило показу у наших кінотеатрах російських фільмів «Піддубний» та «Біла гвардія».