З Юрієм Рястом я познайомилася ще на початку 2000-х на засіданні літературного об’єднання «Радосинь», які веде при Спілці письменників Дмитро Чередниченко. Чомусь одразу вирізнила його серед інших, й одразу запали в душу його рядки: «Впізнаю тоді трави в обличчя, та не згадую вже імена».

У «Щербенко Арт Центрі» з четверга експонується проект Зінаїди Ліхачової «Чорне намисто». Він складається із двох частин — великі дерев’яні намистини чорного кольору, нанизані в разок і розкладені на піщаній поверхні, і відео нареченої в білій сукні, що одягає на себе разки чорного намиста, яке транслюється на кілька шарів марлевого екрану, від чого зображення дрижить, плавиться і розшаровується.

Так і хочеться сказати: а Влад Троїцький попереджав. Ще на початку мультидисциплінарного фестивалю сучасної культури, який проходив на забутому Богом і людьми столичному заводі у промзоні на Видубичах з 11 по 21 вересня, батько «Гогольфесту» зазначав, що не мине і десяти днів, як кожен із відвідувачів подивиться на світ широко відкритими очима, зрозуміє, що меж немає, і буде готовий на кардинальні зміни у своєму житті.

Останній роман чеської письменниці Катержини Тучкової «Житковські богині», перекладений Анною Величко і виданий навесні «Коморою», міг би стати в Україні не менш популярним і титулованим, ніж у Чехії. Українського читача, безперечно, захопив би і закручений детективний сюжет, і історії богинь — жінок із незвичайними здібностями, які зверталися до Бога, щоби допомогти іншим, і які стали героїнями грубих справ нацистських і комуністичних служб безпеки.

Напівміфічний Шумер — країна біженців із зони всесвітнього Потопу. Різномовнокультурні втікачі з усіх усюдів об’єдналися були в одну державу, але все скінчилося кепсько: нездатність чути Іншого завершилася падінням Вавилонської вежі. Місцина, де все те коїлося, зветься Месопотамія.

Вона наносить крейдяний ґрунт, розмішаний на тваринному клеї з додаванням лляної олії, на спеціально підготовлену дошку... Під рухом її пензля сміливе бачення сьогодення вітається з технікою левкасу, до якої свого часу вдавалися Андрій Рубльов і Феофан Грек.

Вона наносить крейдяний ґрунт, розмішаний на тваринному клеї з додаванням лляної олії, на спеціально підготовлену дошку... Під рухом її пензля сміливе бачення сьогодення вітається з технікою левкасу, до якої свого часу вдавалися Андрій Рубльов і Феофан Грек.