Богдана Півненко: «Артистові важливо мати своє обличчя»

Богдана Півненко: «Артистові важливо мати своє обличчя»

Нині українська «скрипалька світового рівня» Богдана Півненко активно готується до концерту «Подарунок коханій», що відбудеться 7 березня в Жовтневому палаці. Глядачам обіцяють позитивні емоції, подаровані музикою виданих композиторів. «Весна, що асоціюється з народженням чогось нового, дарує надію на краще. Й українська жінка, яка несе красу, класні емоції.

Творча майстерня «Аґрафка»: Перемогти труднощі можна співом і освітою

Творча майстерня «Аґрафка»: Перемогти труднощі можна співом і освітою

«Данко, Зірка та Фабіян» — відважні, проте дуже тендітні, — вирушили супроти війни…» Ось такі ніжні та заразом мужні — герої свіжоспеченої книжки Романи Романишин та Андрія Лесіва, відомих ілюстраторів, засновників львівської творчої студії «Аґрафка».

Юлія Скрипка: Живопис — справжній наркотик, легалізований небом

Юлія Скрипка: Живопис — справжній наркотик, легалізований небом

Вона наносить крейдяний ґрунт, розмішаний на тваринному клеї з додаванням лляної олії, на спеціально підготовлену дошку... Під рухом її пензля сміливе бачення сьогодення вітається з технікою левкасу, до якої свого часу вдавалися Андрій Рубльов і Феофан Грек.

Юлія Скрипка: Живопис — справжній наркотик, легалізований небом

Юлія Скрипка: Живопис — справжній наркотик, легалізований небом

Вона наносить крейдяний ґрунт, розмішаний на тваринному клеї з додаванням лляної олії, на спеціально підготовлену дошку... Під рухом її пензля сміливе бачення сьогодення вітається з технікою левкасу, до якої свого часу вдавалися Андрій Рубльов і Феофан Грек.

Україна «Без рам»

Україна «Без рам»

Молоді та відверті. Вони — мешканці різних куточків України. Представники різних стилів і технік. Їх об’єднує творчість «без рамок» і небайдужість до сьогодення. Понад 100 рефлексій на нинішнє суспільство та його проблеми представляють 30 художників П’ятої виставки сучасного живопису MARTS UNFRAMED 2014.

Сидячи біля театру

Сидячи біля театру

Відвідувачів Камерної сцени Театру ім. Франка тепер благословляє знаний український режисер, багаторічний керівник цього театру Сергій Данченко… Замислений мудрий погляд… У руці — капелюх, подарований свого часу хореографом Борисом Каменьковичем.

Чому Тичина мусить орендувати власну ж квартиру?

Поет №1 радянської України, перекладач із майже 40 мов, міністр освіти, «підручниковий» класик ще за життя, автор і «сонячних кларнетів», і віршів на кшталт «Партія веде», чи міг Павло Тичина подумати, що колись його, так би мовити, матеріальна спадщина стане непотрібною державі, а ще непотрібнішою — місту Київ? У квартиру на вулиці, що нині називається Терещенківська, в самому центрі Києва, він оселився у 1944 році і мешкав тут до самої смерті, тобто до 1967 року. По сьогодні в Літературно–меморіальному музеї–квартирі Павла Тичини збережені й атмосфера, і порядок речей так, як це було за часів поета. Це один з небагатьох музеїв, де інтер’єр не відновлено, а збережено, йдеться у презентації на офіційній інтернет–сторінці музею. І рояль, і кларнет, і картини самого Тичини, і понад 20 тисяч книг, і старенький телевізор, і навіть холодильник... До речі, це чи не єдиний музей країни, принаймні з тих, що оцінені за такою низькою класифікацією (третя категорія), котрий має пристойну сторінку в інтернеті та ще три власні сторінки в соцмережах, який попри всі штучні труднощі не лише виживає, а й «веде активний спосіб життя», застосовує новітні методи екскурсій та залучення відвідувачів.

Про новації музею–квартири та труднощі, причиною яких є юридичний парадокс власності, «УМ» розмовляє з правнучкою Павла Тичини, директором цього музею Тетяною Сосновською.

Душа на папері

Душа на папері

Тепер прихильники творчості Олександра Довженка можуть поповнити книжкові полиці його щоденниковими записами. Видання «Олександр Довженко. Щоденникові записи. 1939—1956 рр.» — результат кількарічної співпраці українських і російських архівістів, мистецтвознавців. Книжку випустило українське видавництво «Фоліо». Текст записів передали в авторському викладі російською та українською мовами з подальшим перекладом і розташували так, як він зберігається в особистому фонді О. Довженка. «Ця книжка відкрила для мене, наскільки трагічним і сумним було життя Олександра Петровича. Мені навіть було дещо прикро, що ми показали його саме таким», — поділилася голова Державної архівної служби Ольга Гінзбург.

Судний день Пауло Коельйо

Судний день Пауло Коельйо

Днями книгарня «Є» перетворилася на судову установу, де «розглядали справу» феномена Коельйо. У такій формі видавництво «КСД» презентувало нову книжку всесвітньо відомого бразильця «Рукопис, знайдений в Аккрі». Українське видання стартовим накладом 10 тис. примірників вийшло раніше, ніж російськомовний переклад.