«Ти мужиком нарешті стань»

Двоє друзів ще в коледжі домовилися, якщо до 30 років нічого не досягнуть, вони попрощаються з мегаполісом і повернуться в глуху рідну провінцію. Настав час збирати каміння. Один із головних героїв комедії «Фейкові копи», якого грає Деймон Уайанс, запитує себе перед поверненням додому: «Мене звати Джастін. Я — асистент iз розробки комп’ютерних ігор. Живу в одній квартирі з другом. Думаєш, на це хтось клюне?». І справді, на милого і не впевненого у собі Джастіна не те що жодна краля не западає, а й на роботі його мають за повний нуль.

Його друг Райан (Джейк Джонсон) нічим не кращий. Весельчак уже три роки живе на гонорар за роль у рекламі про геніальний герпес і горя не відає. Обом друзям-нерозлийвода стукнуло по тридцятці, успіх як в особистому, так і професійному житті їх відверто ігнорує. У молодих нетямущих чоловіків досі ні кола, ні двора, тобто є що згадати, але внукам нема що розказати.

З такої зав’язки могла би вийти сльозлива драма або ж психологічний трилер. Але не в режисера Люка Грінфілда, творця комедії «Сусідка» про квітково-цукерковий період старшокласника Меттью і колишньої порнозірки, чарівної 19-річної блондинки Деніель. Він не вперше по невдачі б’є гумором і жартами нижче пояса. Так сталося і з двома моторними холостяками, які застрягли за розвитком у підлітковому віці.

Режисер досить талановито доводить глядача до сміху крізь сльози. Йому вистачає перевдягти Райяна і Джастіна у поліцейську форму і весь Лос-Анджелес із солоденькими дівчатами, кровожерливими бандитами і звичайними законослухняними мешканцями до їхніх послуг. Гуляй душа, пекла нема. Адже копам можна все! Особливо фейковим, із несправжніми жетонами на грудях. Бо коли ти форму заслужив, маєш гальма, в Америці так точно. Але коли купив її через інтернет та ще й поліцейську машину підігнав собі на розпродажі, тоді море по коліна. Тільки не забудь ввімкнути креативність. Адже без імпровізації і винахідливості до сусідньої вулиці не доїдеш, гаплик. Мінімум — тюрма, максимум — смерть.

Райян і Джастін не впадають у крайнощі. З творчим підходом до життя у хлопців усе гаразд. Тож, переодягнувшись у копів, їм вдається «стати нарешті справжніми мужиками», популярними ловеласами, що призвело до жмутку пригод, а згодом професійної реалізації. І «це приємно», як зізнаються фейкові копи. Вже ніхто не наважується сказати їм у вічі: «Ну чого ти таке чмо». Тепер тільки респект і виконання наказів — віддати піцу, поділитися косяком, покрутити стегнами при проходженні тесту на алкогольне сп’яніння.

Стиль фільму можна охарактеризувати словами одного з героїв — «повне гоніво». І слід було б закадровим голосом попередити — всі пригоди Райяна і Джастіна вигадані і неправдоподібні, не намагайтеся їх повторити у реальному житті. Адже тільки у фільмі чоловікам у формі копа можна вийти сухим із перестрілки гангстерів, подружитися зі справжніми поліцейськими, розкрити брудні справи мафії, викрити зрадливого офіцера у відділку, завоювати народну любов і пошану та сотні поцілунків просто так від дівчат на вулиці. Можна ще «забадяжити комп’ютерну гру про копів і гратися в неї», як це зробив Джастін. Та краще для початку піти на фільм «Фейкові копи» і півтори години пореготати до кольок у животі.