Розмови і суперечки про те, якими методами стрічка потрапила у списки претендентів у номінанти на найвищу нагороду Американської кіноакадемії, вже тривалий час не вщухають у засобах масової інформації та в кіношних кулуарах. Кажуть, переглянувши «Аврору», Кіра Муратова мало не знепритомніла, вражена безпорадністю стрічки. Кореспондент «УМ» нетерпляче чекав на прем'єрний показ, адже лише перегляд стрічки міг позбавити сумнівів і несимпатичного осаду від цієї кіношної історії, яку вже супроводжує навіть не «душок», а цілий букет не надто приємних запахів.

Два тижні триває підготовка учасників другого Віденського Оперного балу до головного гламурно-світського заходу року. Журналістам завчасно пообіцяли, що 28 листопада о 20.00 вони матимуть можливість відвідати відкритий урок балетмейстера Григорія Чапкіса у столичному Будинку вчителя. Популярний член журі телевізійного конкурсу «Танці з зірками» мав готувати VIP-діточок до їхнього першого танцю на справжньому балу. Проте Чапкіса у Будинку вчителя не виявилося. Як пояснили організатори, охочих навчитися танцювати так багато, що довелося поділити їх на дві групи. Тому в Будинку вчителя відкритий урок дасть заслужений діяч мистецтв, професор і танцмейстер Олег Касьянов.

На вулиці між Михайлівським Золотоверхим собором та Софією Київською у вівторок зібралися дивні люди. Дивні, бо вимагали не зменшення тарифів на комунальні послуги та цін на ковбасу, а захищали столичну книгарню від зазіхань привладних варварів.

Дебютний твір продюсера служби Бі-Бі-Сі Катерини Хінкулової видавництво «Зелений пес» видало у серії «Майбутні класики». Втім після презентації книжки в голові підступно дзижчала думка, що якщо всі твори цієї серії подібні до твору Хінкулової, то краще було б її назвати якось на кшталт «Гра в класики», або ще краще — «Від двох до п'яти».

Минулої середи в резиденції посла Японії в Україні Муцуо Мабучі відбулася церемонія нагородження українського перекладача Івана Дзюба (вітчизняні мас-медіа вперто плутають його з письменником-дисидентом Іваном Дзюбою) орденом Вранішнього Сонця, Золотих Променів із Розетою. Ця нагорода присуджується за видатні досягнення у справі популяризації японської культури і вручається вперше в історії українсько-японських взаємин. Доктор фізико-математичних наук Іван Дзюб багато років тому самотужки опанував японську, як, зрештою, ще кілька європейських мов. Перекладач розповідає, що до перекладу він ставиться водночас як фізик і як музикант. Адже, щоб написати формулу, слід перевірити її багато разів, а якщо весь час не «музикувати», талант зникає.

Повернення «Рost-Поступу» у вітчизняний медіа-простір доречніше було б назвати не реанімацією, а реінкарнацією. Газету тепер матимуть змогу щотижня читати не лише львів'яни, а й мешканці ще п'ятнадцяти областей України. Крім того, творці тижневика вирішили зробити такий собі реверанс перед «російськомовними українцями» (дещо парадоксальне словосполучення, хіба ні?). Якісні, на думку редакторів-координаторів, російськомовні тексти не перекладатимуться.

Ініціаторами й організаторами фестивалю фотомистецтва виступили Всеукраїнська творча спілка художників «БЖ-Арт», школа фотографії Віктора Марущенка, центр сучасного мистецтва «Совіарт» та галерея «РА». Фестиваль організований, як-то кажуть, не з жиру, а швидше з розпачу. Жодною фінансовою підтримкою ні «нових» товстосумів, ні тим більше держави й не пахло. Захід організовано винятково завдяки партнерству й підтримці організацій, які розуміють, на якому «шариківському» рівні перебуває в Україні фотомистецтво. Крім галерей-волонтерів, це Чеський культурний центр, Польський інститут у Києві, Посольство Російської Федерації в Україні та фотоагенція Photographer.Ru. Цілком симптоматично, що ідею фестивалю підтримали далеко не найбагатші і не найкомерційніші столичні галереї. Адже саме вони розуміють, як важко громадити розкидане каміння. Якщо, скажімо, зразки радянського живопису вдалося зберегти, то надбання фотохудожників тієї доби практично цілком знищене. Оглядаючи левову частину вітчизняних фотовиставок останніх п'ятнадцяти—двадцяти років, можна побачити лише фінансове зростання фотографів, і аж ніяк не фахове: ця світлина зроблена на дешевій камері, ця — на дорожчій, а та он — на суперкрутому апараті за кілька тисяч «баксів».

Ідея зробити з паном Мирославом інтерв'ю виникла в часі проведення конкурсу молодих піаністів, присвяченого пам'яті Володимира Горовиця. Моя одинадцятирічна донька ходила слухати виступи своїх талановитих однолітків. Після першого ж конкурсного дня вона повернулась додому неймовірно піднесена і почала жваво розповідати, що бачила серед членів журі САМОГО Скорика: «Мамо, він такий класний і зовсім не старенький! Уявляєш?». Річ у тім, що в скромному репертуарі малої одним із найулюбленіших творів є саме джазова композиція пана Мирослава.
По закінченні конкурсу я домовилась з композитором про розмову і вирушила до столичної консерваторії (Національної музичної академії). На прохідній «Конси» мене спинив молодий охоронець і суворо поцікавився, до кого я прийшла. «До Скорика», — кажу. «К какому такому Скоріку?» — ще суворіше запитав молодик. «До Мирослава Скорика, композитора, народного артиста, професора консерваторії», — терпляче пояснила пильному охоронцеві. Він незадоволено переписав мої паспортні дані і таки дозволив пройти. Я подумала, що напевно в «Кульку» охоронці освіченіші, ніж у «Консі». Адже навряд чи хтось із них не знає своїх викладачів: Зіброва, Білозір чи, скажімо, Білоножка...

Віденські бали, а їх існує понад триста, відомі всьому світові. Традиційно бальний сезон триває від Масляної — аж до Великоднього посту. Перший класичний Віденський оперний бал на теренах України відбувся торік 21 жовтня у Національній опері. Минулорічний бал було ініційовано амбасадою Австрії в Україні з нагоди святкування Національного дня Австрії і хоч він трохи випереджав у часі традиційні бали, але принаймні не ображав релігійних почуттів християнських громад.

У п'ятницю в столичній галереї Bereznitsky Gallery Kiev-Berlin відбулося відкриття фотовиставки «Були деньки», присвяченої 20-річному ювілею легендарного рок-гурту «ВВ», та презентація однойменного альбому