Десять славних деньків

      У п'ятницю в столичній галереї Bereznitsky Gallery Kiev-Berlin відбулося відкриття фотовиставки «Були деньки», присвяченої 20-річному ювілею легендарного рок-гурту «ВВ», та презентація однойменного альбому

      У доволі чималу галерею набилося стільки «вевешних» шанувальників, що її приміщення раптом стало маленьке-премаленьке. Мов у якомусь дивному танці, гості — плече до плеча — пересувалися залами, роздивляючись вивішені на стінах світлини, на яких було зафіксовано події буремних двадцяти років «Воплів Відоплясова». Особливо зворушливий вигляд мали «відоплясівці» на відреставрованих чорно-білих світлинах кінця 80-х — початку 90-х років: худенькі, шухерні і неймовірно неформальні.

      В одній залі охочі могли придбати футболки, диски і квитки на творчий вечір Олега Скрипки та заключний акустичний концерт гурту «ВВ». Спілкування з іншими членами гурту та їхні майстер-класи вирішили зробити «на шару», за принципом «пачьот только лідєру».

      На відкритті музиканти не надто спілкувалися з публікою, зате з акустичним концертом-презентацією, як завжди, виступили бездоганно і, як завжди, спровокували присутніх на танці. Підтанцьовували й фотографи з фотоапаратами, й телеоператори з камерами, і кельнери з тацями, на яких розносили гостям шампанське. Особливо жваво вистрибували письменники і видавці брати Капранови.

      Святкування триватиме по 19 листопада, після чого «ВВ» гайнуть із великим концертом до білокам'яної. Очевидно, до Москви рокери ставляться з особливим пієтетом. Адже навіть текст для прес-релізу доручили написати не якомусь українському музичному критикові, а легендарному Артемію Троїцькому. Російський музичний критик назвав «ВВ» «эталоном «живо-концертного» восточно-славянского рок-бенда», а пісню «Катерина» — «неотразимой хохло-дилайлой». Назву «Пісенька» Артемій примудрився неправильно переписати з обкладинки альбому, тому в тексті з'явилася загадкова фраза «... рок-манифеста в форме «Пісенькі»...».

      Як уже писала «УМ», до ювілейного альбому «ВВ» увійшли старі пісні, але в добротних студійних записах. Щоправда, обкладинка диска «Були деньки» дещо розчарувала. Навіть виникло враження, що музиканти вирішили зекономити на її дизайні.

      Присутні на відкритті сяяли любов'ю до «ВВ», хоч і почувалися дещо незвично. Адже гурт досить-таки розбестив своїх фанатів численними концертами у великих залах і на майданах, що передбачає багато пива, панківських танців та аналогічних атрибутів, які в мажорній київській галереї просто недоречні.

«ДЕНЬКИ» ТРИВАЮТЬ:

      Тільки сьогодні, 14 листопада, з 18.00 до 19.00 кожен відвідувач ювілейної фотовиставки «Були деньки» (Андріївський узвіз, 2/б) може взяти участь у розіграші призів від гурту «ВВ» та квитків на концерти в рамках фотовиставки.

      15 листопада з 18.00 до 19.00 Олександр Піпа та Сергій Сахно спілкуватимуться з публікою та даватимуть майстер-клас.

      16 листопада з 18.00 до 19.00 — творчий вечір Олега Скрипки (вхід за квитками).

      17 листопада з 16.00 до 17.00 майстер-клас даватимуть Євген Рогачевський та Сергій Сахно.

      У суботу, 18 листопада, з 16.00 до 17.00 — «День фанатів» (вхід за акредитацією, інформація на www.vopli.com.ua).

А в неділю з 18.00 до 20.00 — закриття фотовиставки та акустичний концерт гурту «ВВ» (вхід за квитками)

КОМЕНТАРІ

Юрко Зелений, музичний критик:

      — Скрипка дещо нагадує мені Пітера Гебріела. Він, можливо, розуміє, що в музиці вже нічого нового не скаже, тому всі свої сили кидає на якусь суміжну діяльність: створення фестивалів, фольклорні проекти, розкрутка молодих гуртів. Скрипка активно впроваджує в українську рок-музику етніку і, хай там що говорять, особисто я підтримую це «руками і ногами». Можливо, колись не всі знатимуть, що таке «ВВ», але те, що зробив особисто Скрипка для повернення до українських музичних джерел, оцей певний етнічний ренесанс залишиться заслугою музиканта. Чого, до речі, не можна сказати про Руслану. В ювілейному альбомі імпонує темпоритм «ВВ» і на перший прослух кілька речей мені одразу сподобалося, взяти хоча б «Червоні коні» чи «А-БА-БАП». Стосовно ювілейних святкувань, то в них уникнули надмірного пафосу з фанфарами, але розтягнули на десять днів. І хоч приміщення галереї має досить камерну атмосферу, але програма святкових заходів доволі насичена. Скромно і зі смаком. Якби святкування влаштували в Палаці спорту чи на майдані Незалежності — це було б хоч і мажорно, але значно стандартніше.

Тарас Грималюк, «Арт-Велес»:

      — Якщо б ця виставка відбувалася просто в рамках презентації альбому, то це було б чудово. Я навіть не підозрював, що «ВВ» мають стільки класних фото. Акустичний виступ так само був чудовий, галерея створювала теплу, добру й гарну домашню атмосферу. Але як на відзначення двадцятирічного ювілею, то, на мою думку, це замалий формат, все-таки дата потребує масштабнішого відзначення: великий концерт у Палаці спорту, шоу з використанням відеоматеріалів (яких у них чимало). Мені здається, Олег би мав запросити і свою фольклорну команду, і армійський хор, і молоді команди, з якими він робив спільні треки. Адже двадцять років — це ціла епоха. До речі, я бачив «ВВ» ще того року, коли вони народилися. У КПІ був якийсь напівконцерт-напіврепетиція, Скрипка стрибав по сцені в папасі і з гармошкою. Ще один мій знайомий скаржився, що вони в нього позичають саксофона, а потім не віддають (сміється. — Авт.) Чому б на ювілейному концерті та й не виконати пісень того часу?

      — На жаль, «ВВ» не тішить шанувальників новими творами. Як ви прокоментували б цей факт?

      — Що тут скажеш? Звичайно, це погано. Я б радив їм «зробити паузу, з'їсти «Твікс» і не боятися цієї паузи. Іноді корисно взяти творчу відпустку, в спокійній обстановці напрацювати новий матеріал, а потім з'явитися зі свіжим альбомом. Так робили майже всі відомі гурти у віці сьогоднішнього «ВВ». Дуже важко весь час триматися на вершині, це потребує величезної напруги. В одному французькому фільмі героїня подорожує Тибетом у супроводі місцевих провідників. Вони йшли два дні, і йшли доволі швидко, щоб дійти «за погоди». Аж раптом провідники спинилися і сказали, що далі не підуть, бо їхні душі не встигають за таким темпом. «ВВ» мають неймовірно напружений графік публічної діяльності і такий ритм висмоктує їхні життєві сили. Вони уже ввійшли в історію, досягли певного рівня, і найголовніше —  це один із небагатьох українських гуртів, який створив власну стилістику, а то є величезне досягнення.