Упродовж доби до вхідних дверей станцiй столичної «підземки» кілька разів під'їздять машини швидкої допомоги. За неофіційними даними метрополітену, невідкладна медична допомога надається в середньому за добу п'ятнадцятьом пасажирам, третина з яких потребує негайної шпиталізації. Така статистика. Однак врахувавши, що метрополітен за цей же період перевозить близько одного мільйона шестисот тисяч пасажирів, то ця цифра не така вже й вражаюча. Звісно, у порівнянні з тим, скільки викликів за добу приймає міська служба «03». А це — близько двох тисяч!

Цілком можливо, що, побачивши цей заголовок, хтось із наших читачів несхвально похитає головою і видасть спіч на кшталт: «І як це журналістам не соромно спекулювати на болючій темі СНІДУ? Вигадують різні нісенітниці, аби накрапати «сенсаційний» матеріал... Та будь-який лікар підтвердить, що комарі не можуть передавати ВІЛ, про що тут можна сперечатися?». Але повірте, сперечатися є про що. Просто вислухайте думку дослідників, які вже не перший рік ламають голову над реальністю «крилатого» способу передачі небезпечної інфекції. Дослідників, які збирали й аналізували дані в різних районах Африки в оточенні аборигенів, хворих на малярію, туберкульоз, СНІД та інші болячки. Дослідників, які щодня слідкували за епідситуацією в рідному українському місті, намагаючись розібратися у причинах кожного спалаху грипу чи дифтерії та в особливостях локальної епідемії туберкульозу чи ВІЛ-СНІДу. Ці вчені кажуть, що комахи переносять гігантську кількість найрізноманітніших інфекцій, і у нас немає жодних підстав вважати, що москіти не переносять ВІЛ.

Пацієнти, які потрапляють до лікарні з загостреннями серцево-судинних захворювань у вихідні, одержують набагато менший обсяг допомоги й внаслідок цього помирають частіше від людей, які занедужали у будні. Як передає «Медпортал», це підтверджують результати двох досліджень, опублікованих у США.

На Черкащині в місті Ватутіно сімейна пара потрапила до лікарні через отруєння грибами. І хоча в лісах області урожай грибів ще не збирають, але чоловіка та дружину пригостив грибами старший син, котрий живе в Росії: він прислав батькам посилочку з сушеними білими грибами.

Коли потрапляєш до пересічної польської лікарні, важко повірити, що якихось сім років тому всі тамтешні заклади охорони здоров'я були схожі на українські, як сестри-близюки. Були там і убогі приміщення, які востаннє ремонтували ще за царя Гороха, і латане-перелатане обладнання, яке раз по раз відмовлялося працювати. Лікарі та медсестрички так само були змушені працювати за бюджетні копійки, а пацієнти — ходити на прийом зі своєю ватою, шприцами та йодом. Сьогодні ж обласна лікарня у Польщі може похвалитися обладнанням, яке мені доводилося бачити хіба що в київському «Охматдиті», а пересічна польська «районка» має кращу апаратуру, ніж деякі приватні українські клініки. У чому секрет успіху наших сусідів? Хто закуповує для лікарень апаратуру і платить лікарям зарплату? Звідки звичайні поляки беруть гроші на процедури й операції вартістю кілька тисяч доларів? Відповіді на ці та інші запитання кореспондентка «УМ» шукала під час недавньої поїздки до польського Перемишля. Результати виявилися досить несподіваними...

Вітчизняні фармацевтичні заводи випускають дуже мало препаратів, призначених для лікування дітей. Причина банальна — не вигідно. Мікстури для малюків проходять триваліший етап досліджень, потребують спеціального обладнання та контролю. Усі ж фармпідприємства в Україні давно приватизовані, заробляють гроші без підтримки держави, тому націлені на солідний і, головне, швидкий прибуток. Ліки для малечі явно не вписуються у цю економічну схему. А отже, батьки змушені або витрачати кошти на дорогі імпортні препарати, або кришити на шматочки «дорослі» пігулки.

Успіх особистої «війни» пацієнта з цукровим діабетом (як, власне, і з будь-якою іншою хворобою) насамперед залежить від своєчасного виявлення болячки. Якщо не діагностувати діабет на ранній стадії, хвороба розцвіте в організмі буйним цвітом і встигне дати пишний букет ускладень, які спричиняють інвалідність і смерть хворих. За даними українського МОЗ, у різних країнах світу саме хворі на діабет формують до 85 відсотків усіх товариств сліпих. Близько половини хворих на цукровий діабет першого типу помирає від хронічної ниркової недостатності. Серед таких хворих у 2—5 разів частіше діагностують інфаркт міокарда, ніж у здорових людей того ж віку. Більше того, на діабетиків припадає від 50 до 70 відсотків усіх ампутацій нижніх кінцівок, не пов'язаних із травматизмом, а гангрена нижніх кінцівок у таких пацієнтів трапляється у 200 (!!!) разів частіше, ніж у людей, які не мають проблем із виробленням інсуліну та засвоєнням глюкози.

Медики, покликані боротися з важкими хворобами цивілізації, констатують, що людство чимдалі все більше потерпає від болячок, не пов'язаних із атаками вірусно-бактеріальної природи. У всьому світi щороку збільшується відсоток підлітків і зовсім маленьких дітей, які потерпають від зайвої ваги. А темпи зростання кількості дорослих американців, хворих на ожиріння, просто лякають заокеанських ескулапів. Тому співробітники різних університетів не вилазять з лабораторій у пошуках точних відповідей на питання: «Чому люди жиріють?» і «Що б це його з'їсти (як варіант — випити чи вколоти), аби схуднути?».

Весна, яка вже за тиждень вступить у свої права, разом із веселими зграйками перелітних птахів може принести не тільки сонячну погоду і гарний настрій. Вірусологи побоюються, що качки та гуси-лебеді, які невдовзі масово повертатимуться з вирію, захоплять із собою неприємний «подаруночок» — розмножений у молоднякові вірус пташиного грипу. І, хоч на сьогоднішній день в Україні не зареєстровано жодного випадку захворювання людей на пташиний грип, та й з птахами все начебто гаразд, ситуація може швидко змінитися. Але чи готові українці зустріти «пернату загрозу»? Чи вистачає нам обладнання і реактивів, аби оперативно знаходити сліди патогенного вірусу в людській крові? Яким чином проводяться такі дослідження? Відповіді на ці та інші запитання кореспондентка «УМ» шукала в Центральній санепідстанції МОЗ України.

Відсутність витверезників — одна з найгостріших проблем Харкова. Таке повідомлення зробив на прес-конференції заступник міського голови, директор Департаменту охорони здоров'я і соціальних питань міськради Ігор Шурма. За його словами, існуюча нині практика, коли всіх громадян напідпитку, які потребують негайного лікування, звозять до клініки швидкої невідкладної допомоги, — більше не витримує жодної критики. А все тому, що подібні пацієнти вже давно стали справжнім стихійним лихом для персоналу вищезгаданого медичного закладу. Лише за останні півроку тут трапилося сім випадків, коли хворі у нетверезому стані або їхні родичі з кулаками та газовими балончиками кидалися на медиків, наносячи їм тяжкі травми. Причому жодна з порушених у цьому зв'язку кримінальних справ так і не була доведена до суду. А відтак, резюмує пан Шурма, нетверезі громадяни, які потребують негайної медичної допомоги, повинні отримувати її у спеціальних закладах. Тобто у дещо забутих витверезниках.