Онкологи всього світу б'ють на сполох — за їхніми невтішними прогнозами, до 2020 року рак вийде на перше місце серед усіх причин смертності населення. На сьогодні онкологія посідає в цьому списку хвороб-убивць «почесне» друге місце, поступаючись за кількістю жертв лише серцево-судинним захворюванням. У суботу, коли світова громада в черговий раз відзначала день боротьби з раком, українські лікарі підбивали підсумки виконаного за минулі роки і ділилися планами майбутньої дев'ятирічної війни з онкозахворюваннями.

У розпал зими, коли на людину нападають численні інфекційні захворювання, зокрема грип, безліч людей думають: а може, треба було все-таки ризикнути і «прищепитися»? Або ж, навпаки, радіють: ось я зробив щеплення — тепер точно не захворію. Це якщо говорити про логіку дорослих пацієнтів. А для мам маленьких дітей щеплення — одна з головних причин «тихої» війни між медиками і батьками. Мами хочуть будь-що уникнути щеплень своїх дітей або принаймні зменшити кількість таких процедур, а лікарі називають псевдоспеціалістами всіх, хто заперечує важливість щеплень. Узагалі-то дискусія ця зовсім не нова. Вже понад 200 років людство «щепить» себе від найрізноманітніших болячок, а оскільки постійно з'являються нові захворювання, то процес вироблення-випробування-застосування вакцин став на надійний конвеєр. І навіть у найрозвиненіших країнах світу також немає цілковитої одностайності щодо щеплень, адже «прищепити» себе від усього і назавжди людина все одно не зможе. Проте боротися треба, адже інфекційні хвороби досі залишаються однією з головних причин смертності. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, саме «на совісті» інфекцій 30 відсотків усіх смертей, які щорічно реєструються у світі. Найбільш небезпечними є гострі інфекції дихальних шляхів, насамперед грип і пневмонія, кишкові інфекції, туберкульоз, вірусний гепатит В, малярія, вірус імунодефіциту людини. За прогнозами ВООЗ, спалах нових або тих інфекцій, що повернулися, може відбутися в будь-який час у будь-якій точці світу. З природи до людей майже щорічно заносяться нові мікроорганізми. В останній час такими стали вірус Ебола, вірус мавпячої віспи, коронавірус, носіями якого були кажани (він викликав атипову пневмонію), пташиний грип тощо. Проте медична наука і світова політика імунізації досі не знайшли спільного шляху подолання масових інфекційних хвороб.

Людині, далекій від кардіохірургії, важко навіть уявити, як це — маніпулювати тонюсінькими, немов павутинки, дитячими судинами і влучати в потрібну точку на клапані сердечка немовляти, якому не виповнилося й години після народження. А лікарі Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії МOЗ України щодня оперують по двоє-троє малюків, яких природа «нагородила» тяжкими вадами серця. Іноді буває досить одного хірургічного втручання, аби «полагодити моторчик» і врятувати життя маляти, а в п'ятьох випадках зі ста хлопчики й дівчатка мусять приїжджати на другу, а то й на третю операцію... Кореспондентка «УМ» завітала до новенького корпусу медичного Центру дитячої кардіології, аби побачити, чим живуть мами, діти й лікарі, та на власні очі побачити реанімобіль, подарований лікарні Всеукраїнським благочинним фондом «Дитячий світ».

Якщо ви не поливаєте кухню різними «убивцями мікробів» по три рази на день, не миєте посуд спеціальною антибактеріальною ганчіркою й не витираєте тарілки антисептичним рушником з іонами йодованого срібла, то у вас є всі шанси підхопити якусь інфекцію, дбайливо вирощену в домашніх умовах. Адже науковці давно довели, що кухонні засоби є прекрасним резервуаром для збереження (а головне — розмноження!) шкідливих мікроорганізмів.

Молоду українську письменницю Світлану Пиркало нечасто зустрінеш у Києві — журналістка української служби Бі-Бі-Сі живе і працює в Лондоні. Кореспонденту «УМ» цілком випадково вдалося «перетнутися» з цією енергійною жінкою на одному з заходів, організованому Спілкою письменників України. Звісно, мені закортіло дізнатися, як одна людина встигає стільки всього зробити, але при цьому не втрачає гарної фізичної форми. «Читати книжки — це дуже здорово», — весело заявила пані Світлана. І, трохи подумавши, додала: «Звісно, хороші книжки».

У більшості міст України (та й загалом iнших країн) для того, щоб убити iснуючi у воді мікроорганізми, застосовують саме хлорування. Хлор — це дезінфікуюча речовина, яку застосовують для муніципального очищення води. Звісно, він зводить до мінімуму небезпеку захворіти на холеру чи «підхопити» кишкову паличку, випивши рідної «кран-коли». Але, як стверджують учені, речовина, покликана рятувати нас від бактерій, водночас може спричинити не лише алергічну реакцію організму, а й стати причиною онкологічного захворювання.

«Що треба робити, коли стався ядерний вибух? — Загорнутися в біле простирадло і повільно повзти до кладовища». «Чому повільно? — Щоб не створювати паніки». У радянські часи навіть в анекдотах обігрувалася тема підготовки до війни. І це не дивно, адже найрізноманітніші сфери суспільного життя — система освіти в тому числі — так чи інакше були підлаштовані під потребу армії. Не лише хлопці, а й дівчата на уроках ПВП мусили розбирати-складати автомат Калашникова й знати напам'ять склад мотопіхотного відділення армії США. Та що там ПВП — «військовому Богу» в радянській школі майже повністю був підкорений і такий предмет, як фізичне виховання. Згадаймо хоча б славнозвісний комплекс «Готовий до праці та оборони» (у загальновживанiй у СРСР абревiатурi — ГТО). Можна лише уявити, скільки сліз було пролито круглими відмінницями, котрi ніяк не могли метнути півкілограмову гранату до позначки 23 м, — саме таким для учениць старших класів був норматив на оцінку «відмінно».

З-поміж санаторно-курортних закладів Моршина «Говерла» є закладом особливим. Адже тут лікуються (і спілкуються) поборники української самостійності з багатьох регіонів України. Після катувань у сталінських таборах ГУЛАГу додому учасники національно-визвольного руху зазвичай поверталися каліками. «З історії хвороб наших пацієнтів можна писати історію удосконалення «роботи» з людьми в катівнях радянської імперії, — акцентує головний лікар оздоровниці Іван Николишин. — З якими лише деформаціями і переломами кісток, розладами шлунково-кишкового тракту не прибувають ветерани УПА для реабілітації!».

У групі інтенсивного загартування черкаського дитячого садочка №2, що діє тут уже 14 років, нині приємна новина: усіх малюків прийняли у свої ряди члени клубу моржів. Таке визнання малеча заслужила своєю сміливістю та наполегливістю. Адже навіть дорослому не так просто вийти на вулицю й облити своє тіло крижаною водою. Однак дитсадківська група інтенсивного загартування у «Сонечку» проводить такі процедури на подвір'ї щодня рівно о 12-й годині, якраз перед денним сном.

За прогнозами фахівців Українського центру грипу, через декілька тижнів більшість наших міст може «накрити» хвилею грипу та гострих респіраторних захворювань. Причому левову частку людей, яких звалять з ніг вірусні інфекції, традиційно становитиме найвразливіша до повітряно-крапельної «зарази» категорія – діти. Втім медики бояться не лише ускладнень, які може спровокувати грип чи застуда, а й смертельних результатів неправильного лікування, «прописаного» дитині сусідкою, батьком чи мамою. Історія з трьома американськими немовлятами, які померли через передозування звичайнісіньких крапель у ніс, може повторитися у будь-якому куточку України. З тією лише різницею, що світова спільнота може про це й не дізнатися...
Відомо, що грип супроводжується значним підвищенням температури тіла. Як правильно при цьому дібрати жарознижувальні препарати для дитини? Чим лікувати нежить у двомісячного малюка? Які побічні ефекти можуть викликати у «грудничків» «дорослі» препарати від застуди й кашлю? На ці та інші запитання «УМ» відповідає головний дитячий інфекціоніст МОЗ України, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету імені Богомольця, доктор медичних наук, професор Сергій Крамарєв.