Людині, далекій від кардіохірургії, важко навіть уявити, як це — маніпулювати тонюсінькими, немов павутинки, дитячими судинами і влучати в потрібну точку на клапані сердечка немовляти, якому не виповнилося й години після народження. А лікарі Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії МOЗ України щодня оперують по двоє-троє малюків, яких природа «нагородила» тяжкими вадами серця. Іноді буває досить одного хірургічного втручання, аби «полагодити моторчик» і врятувати життя маляти, а в п'ятьох випадках зі ста хлопчики й дівчатка мусять приїжджати на другу, а то й на третю операцію... Кореспондентка «УМ» завітала до новенького корпусу медичного Центру дитячої кардіології, аби побачити, чим живуть мами, діти й лікарі, та на власні очі побачити реанімобіль, подарований лікарні Всеукраїнським благочинним фондом «Дитячий світ».

Якщо ви не поливаєте кухню різними «убивцями мікробів» по три рази на день, не миєте посуд спеціальною антибактеріальною ганчіркою й не витираєте тарілки антисептичним рушником з іонами йодованого срібла, то у вас є всі шанси підхопити якусь інфекцію, дбайливо вирощену в домашніх умовах. Адже науковці давно довели, що кухонні засоби є прекрасним резервуаром для збереження (а головне — розмноження!) шкідливих мікроорганізмів.

Молоду українську письменницю Світлану Пиркало нечасто зустрінеш у Києві — журналістка української служби Бі-Бі-Сі живе і працює в Лондоні. Кореспонденту «УМ» цілком випадково вдалося «перетнутися» з цією енергійною жінкою на одному з заходів, організованому Спілкою письменників України. Звісно, мені закортіло дізнатися, як одна людина встигає стільки всього зробити, але при цьому не втрачає гарної фізичної форми. «Читати книжки — це дуже здорово», — весело заявила пані Світлана. І, трохи подумавши, додала: «Звісно, хороші книжки».

У більшості міст України (та й загалом iнших країн) для того, щоб убити iснуючi у воді мікроорганізми, застосовують саме хлорування. Хлор — це дезінфікуюча речовина, яку застосовують для муніципального очищення води. Звісно, він зводить до мінімуму небезпеку захворіти на холеру чи «підхопити» кишкову паличку, випивши рідної «кран-коли». Але, як стверджують учені, речовина, покликана рятувати нас від бактерій, водночас може спричинити не лише алергічну реакцію організму, а й стати причиною онкологічного захворювання.

«Що треба робити, коли стався ядерний вибух? — Загорнутися в біле простирадло і повільно повзти до кладовища». «Чому повільно? — Щоб не створювати паніки». У радянські часи навіть в анекдотах обігрувалася тема підготовки до війни. І це не дивно, адже найрізноманітніші сфери суспільного життя — система освіти в тому числі — так чи інакше були підлаштовані під потребу армії. Не лише хлопці, а й дівчата на уроках ПВП мусили розбирати-складати автомат Калашникова й знати напам'ять склад мотопіхотного відділення армії США. Та що там ПВП — «військовому Богу» в радянській школі майже повністю був підкорений і такий предмет, як фізичне виховання. Згадаймо хоча б славнозвісний комплекс «Готовий до праці та оборони» (у загальновживанiй у СРСР абревiатурi — ГТО). Можна лише уявити, скільки сліз було пролито круглими відмінницями, котрi ніяк не могли метнути півкілограмову гранату до позначки 23 м, — саме таким для учениць старших класів був норматив на оцінку «відмінно».

З-поміж санаторно-курортних закладів Моршина «Говерла» є закладом особливим. Адже тут лікуються (і спілкуються) поборники української самостійності з багатьох регіонів України. Після катувань у сталінських таборах ГУЛАГу додому учасники національно-визвольного руху зазвичай поверталися каліками. «З історії хвороб наших пацієнтів можна писати історію удосконалення «роботи» з людьми в катівнях радянської імперії, — акцентує головний лікар оздоровниці Іван Николишин. — З якими лише деформаціями і переломами кісток, розладами шлунково-кишкового тракту не прибувають ветерани УПА для реабілітації!».

У групі інтенсивного загартування черкаського дитячого садочка №2, що діє тут уже 14 років, нині приємна новина: усіх малюків прийняли у свої ряди члени клубу моржів. Таке визнання малеча заслужила своєю сміливістю та наполегливістю. Адже навіть дорослому не так просто вийти на вулицю й облити своє тіло крижаною водою. Однак дитсадківська група інтенсивного загартування у «Сонечку» проводить такі процедури на подвір'ї щодня рівно о 12-й годині, якраз перед денним сном.

За прогнозами фахівців Українського центру грипу, через декілька тижнів більшість наших міст може «накрити» хвилею грипу та гострих респіраторних захворювань. Причому левову частку людей, яких звалять з ніг вірусні інфекції, традиційно становитиме найвразливіша до повітряно-крапельної «зарази» категорія – діти. Втім медики бояться не лише ускладнень, які може спровокувати грип чи застуда, а й смертельних результатів неправильного лікування, «прописаного» дитині сусідкою, батьком чи мамою. Історія з трьома американськими немовлятами, які померли через передозування звичайнісіньких крапель у ніс, може повторитися у будь-якому куточку України. З тією лише різницею, що світова спільнота може про це й не дізнатися...
Відомо, що грип супроводжується значним підвищенням температури тіла. Як правильно при цьому дібрати жарознижувальні препарати для дитини? Чим лікувати нежить у двомісячного малюка? Які побічні ефекти можуть викликати у «грудничків» «дорослі» препарати від застуди й кашлю? На ці та інші запитання «УМ» відповідає головний дитячий інфекціоніст МОЗ України, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету імені Богомольця, доктор медичних наук, професор Сергій Крамарєв.

Iмпровізовані змагання найвитриваліших «любителів гарячої пари», напевне, влаштовували з давніх-давен. Але офіційно цей дивний вид спорту був зареєстрований наприкінці ХХ століття у фінському містечку Хейнола. Згодом почали проводити міжнародні змагання і навіть чемпіонати світу з саунного спорту.

Купання у крижаній воді... Декому від самої думки про цю процедуру стає зимно. А є ж люди, які демонструють просто фантастичну витривалість до холоду. Як, наприклад, чеський військовий льотчик Ян Новак, котрий років двадцять тому був учасником багатьох міжнародних семінарів із моржування. Новак занурювався у крижану воду з головою, не з'являвся на поверхні по кілька десятків секунд, а вийшовши на берег, замість того щоб одягати кожух, падав на сніг, наче на пісок Маямі-Біч. В Україні також є «специ» з моржування. З одним із них кореспондент «УМ» познайомився напередодні Водохреща — адже саме на це свято в нас прийнято приймати «бойове хрещення» в ополонках.