Минулого року, 12 травня, «Україна молода» інформувала читачів про незвичну знахідку: у Запоріжжі, неподалік кінотеатру «Космос» Комунарського району, під час закладання фундаменту супермаркета будівельники наштовхнулися на масове поховання часів Великої Вітчизняної війни. Тоді роботи були негайно припинені, позаяк знахідкою зацікавилися не лише місцеві пошукові загони, а й дипломати Посольства Німеччини в Україні. Керівник військово-патріотичного загону пошуковців «Рубіж плюс» Світлана Зінченко невдовзі інформувала ЗМІ, що в тій братській могилі знайшли свій останній прихисток німецькі військовополонені.

...У фантастичному місті майбутнього з роману Марини та Сергія Дяченків «Дика енергія. Лана» мешкають люди, яким, аби жити, щодня потрібна енергія. Її виробляє загадковий Завод, про який ходить багато різних чуток. Але ніхто не знає головного: щоб виробляти енергію для одних, Завод знищує інших. Щось подібне відбувається і в львівському містечку Кам'янка-Бузька. Відколи закордонний інвестор облаштував там завод з виробництва будматеріалів «Кроно-Україна», тринадцять тисяч жителів не мають спокою. З одного боку — завод дає роботу і надходження в місцевий бюджет. З іншого — відколи у березні 2002 року підприємство запрацювало, у містечку різко зросла смертність. За словами місцевих мешканців, викиди заводу містять аміак, деревний пил і формальдегіди (останні, як відомо, належать до групи канцерогенів). Тож у районі помітно побільшало онкологічних і алергічних захворювань, а у вагітних жінок почастішали викидні...

Білокуракінський район належить до розряду «віддалених», і, може, саме тому тут уміють знаходити шляхи як не до прогресу, то принаймні до надійного виживання. А з іншого боку, боюся, через таку «віддаленість» ми взагалі погано знаємо межі можливостей українців. Щоправда, в даному разі йдеться про досвід використання централізованої допомоги. Однак, скажімо, мені не відомі випадки, коли б подібна допомога врятувала бодай одне шахтарське селище на Луганщині. А тут...

У день свого 40-річчя «головний рятувальник» України Нестор Шуфрич обдарував новобогданівців своїм візитом й обіцянкою: усе те «боєлайно», що лежить у вас під боком і щороку вибухає, МНС знищить до кінця 2008 року. «Ви навіть нічого не почуєте», — запевнював тричі обстріляних сільчан Нестор Шуфрич.
Міністру ясна річ не позаздриш: відправити «на той світ» 40 тисяч тонн боєприпасів за такий короткий термін — «круто» навіть для фінансово заможних європейських країн. Щире ж співчуття викликають мешканці сіл, прилеглих до горезвісної 275-ї артбази.

На Черкащині навчилися допомагати дикій природі: у вольєрі товариства шанувальників природи Канівського району «Мисливське господарство Пекарі», площа якого становить більше семи гектарів, нині утримується ціле стадо диких свиней.

У жовтні 2008 року Чернівці відзначатимуть 600-річчя першої письмової згадки про місто, яка міститься в грамоті молдовського князя Олександра Доброго від 8 жовтня 1408 року. Копія тексту цієї грамоти зберігається в Державному архіві Чернівецької області. А от оригінал грамоти, за даними українських дослідників, свого часу був вивезений до Росії й зберігається у відділі рукописів Державного історичного музею.

У Запоріжжі ще одна зона масового відпочинку найближчим часом стане будмайданчиком: фірма «Кераміст» запропонувала осучаснити Парк енергетиків. Як повідомив офіційний портал міської ради, вже навесні розпочнеться спорудження великого розважального центру. Майбутній «Акваленд» — це криті льодові катки для дітей і п'ять водних атракціонів, плавальні басейни (щонайменше на 50 дітей, окремо — для дорослих, на 114 персон), культурний центр і спортзал. Кошторис лише першої черги суперрозважального центру перевищує два з половиною мільйони гривень.

Розташоване на висоті 500—600 метрів над рівнем моря, село Космач, що в Косівському районі Івано-Франківщини, є одним із найколоритніших населених пунктів Українських Карпат. Воно відоме далеко за межами Галичини талановитими майстрами народних художніх промислів та ремесел — різьбярами, килимарницями, вишивальницями, виробниками музичних інструментів та традиційного гуцульського одягу. Проте світової слави село зажило завдяки знаменитій космацькій писанці, особливістю якої є мініатюрний, дуже витончений розпис на жовтогарячому тлі.

Рішення про створення в центрі Донецька парку культури і відпочинку на площі 180 гектарів було прийнято якраз півстоліття тому і спершу він звався «ім. Горького». А після того як у 1958 тут висадили алею імені 40-річчя ВЛКСМ, парк згодом отримав нинішню назву. Утім саме парком віднедавна його назвати важко — після того як тут почалося спорудження суперсучасного стадіону «Шахтар», ця територія більше скидається на будівельний майданчик. Та це, виявляється, був тільки початок грандіозних змін, оскільки на черзі ще й генеральна реконструкція парку.

Кримські татари вже давно домагаються від місцевих властей виділити їм у кримській столиці земельну ділянку під головний мусульманський храм. Спочатку йшлося про місце у міському парку «Салгірка». Проте міськрада з цим категорично не погодилася і хутко передала весь парк Таврійському національному університету імені В. Вернадського. Натомість як компромісний варіант ще у липні 2004 року запропонувала меджлісу і Духовному управлінню мусульман Криму в оренду аж 2,7 гектара у сосновому ліску на вулиці Ялтинській, що при в’їзді у місто з боку Алушти. Але поки тривали узгодження землевідведення та державна експертиза документації, минулої весни вступив у силу новий Лісовий кодекс.