Переломи кінцівок, важкі травми голови, ушкодження життєво важливих органів... У такому жахливому стані 1 січня 2006 року в Запоріжжі були шпиталізовані жертви аварії на атракціоні «Американські гірки». Нагадаю: вагончик атракціону з чотирма людьми на повній швидкості відірвався і впав з двометрової висоти. Подружжя з Керчі відбулося легким переляком, а п'ятирічний Сашко після кількаденного перебування у комі помер, про що його матері відважилися повідомити лише через місяць. Хтозна, чи допомогла ця делікатність пані Наталі: 27-річна жінка стала інвалідом другої групи і змушена була полишити роботу в податковій інспекції.

Неабияк здивувалася міська влада Рівного, коли з'ясувалося, що повинна оплатити рахунок за радіоактивний цезій. На засіданні міськвиконкому стало відомо, що ще 4 листопада в Рівному спецслужби виявили контейнер iз цезієм. Свинцева ємність вагою 85 кілограмів зберігалася в одному з гаражів по вулиці Золотіївській. І хоча на місці знахідки працювала оперативна група СБУ та міліції, а також еменесники, санепідемстанція, представники прокуратури та громадськість про факт радіоактивної знахідки в місті навіть не підозрювали. Хоча згідно з державним класифікатором така подія підпадає під надзвичайну ситуацію, що могла призвести до негативних явищ життєзабезпечення населення міста.

У лісі під Ічнею на Чернігівщині за двометровим бетонним парканом військові ховають 360 тонн легкозаймистого пороху. Він лежить на складі військової частини, у паперових мішках, а навколо, навіть просто неба (!), зберігаються стратегічні запаси боєприпасів Міністерства оборони. Арсенал біля селища Ічня — це 400 гектарів технічної території, начиненої бомбами, ракетами та снарядами.

Щонайменше триста будинків обласного центру скніє «у черзі» на терміновий капремонт. Частину ж житлового фонду Запоріжжя взагалі вже ніщо не порятує: тільки в Заводському районі тисяча з лишком сімей донині поневіряється у бараках, які ремонту не підлягають, бо ж збудовані ще у 1946-1947 роках полоненими німцями — до речі, як тимчасове житло для переможців.

Свого телебачення у Верхньодніпровську нині немає. Як місцеві ентузіасти не намагалися започаткувати окремий канал для місцевого глядача, благородні наміри втілити в життя так і не вдалося. Але є в цьому мiстi телестудія. Дитяча. Вона примудрилася проіснувати вже цілих десять років, так і не вибравшись iз «пелюшок» у розумінні технічного забезпечення на рівень більш-менш сучасних вимог.

Унікальна комп'ютерна технологія довготермінового прогнозування погоди, яка не має аналогів ні в ближньому, ні в дальньому зарубіжжі, успішно опрацьована в Інституті гідротехніки і меліорації Української академії аграрних наук. Вона дозволяє завчасно, за 6—12 місяців, спрогнозувати основні метеорологічні показники — середньомісячну температуру повітря і кількість опадів за місяць.

Свідками цікавого природного явища стають періодично жителі Весельця Городоцького району. Приблизно раз на вісім років просторий луг, що поблизу села, починає наповнюватися водою. Голубе плесо поволі, місяць за місяцем, розширює свої володіння. Через рік озеро набуває звичних обрисів, розливаючись на три кілометри у довжину. Та й глибина в ньому пристойна — до п'яти метрів.

Припинено страйк шеститисячного колективу трьох шахт шахтоуправління «Донбас», гірники якого запевняли, що «стоятимуть до упору». Технічний кредит у розмірі 35 мільйонів гривень, взятий «Донбасом» у червні минулого року під гарантії держави, їм повернули поки наполовину. Зарплату за листопад шахтарям, які працюють стабільно, затримали і виплатили аж після попередження про зупинку шахт буквально перед новорічними святами. Та після цього «подарунку» банківські рахунки підприємства виявилися заблокованими.

Ця хвилююча історія тягнеться ще з часів Другої світової війни. Тоді в одному з австрійських концтаборів зустрілися італієць Луїджі Педутто та українська дівчина Мокрина Юрасюк. Хлопець служив у армії Муссолінні, однак не поділяв завойовницьких устремлінь диктатора і поплатився за це. А уродженку хутора Немиринці (нині — Теофіпольського району Хмельницької області) на чужину погнали гітлерівські загарбники.

Цього року лауреатом однієї з наших головних премій для письменників-гумористів, яка з 1994 року присуджується на батьківщині уславленого автора «Співомовок» Степана Руданського, став запоріжанин Петро Ребро. На здобуття відзнаки він був висунутий Запорізькою організацією Спілки письменників. На розгляд журі автор запропонував одразу п'ять гумористичних книжок, виданих в попередні роки, причому останні за часом — «Помаранчевий сміх» та «Веселі дуелі» — вийшли у 2006-му.