Є такий намір у міської влади — упродовж найближчих двох років записати Запоріжжя до списку мегаполісів, котрі поставили жирний хрест на цвинтарі. У переносному, ясна річ, розумінні. «Крематорій? Боронь Боже!», — масово обурюються «замахом» на узвичаєний ритуал й одвічні традиції консерватори. «Нарешті!», — кажуть реалісти, хоча теж визнають, що кремація не вписується у символічний моральний кодекс християнських цінностей.

Китайська експансія на Рівненщині розпочалася. Вслід за дешевим лахміттям та не надто дорогою технікою в області з'явилися і перші підприємливі представники Піднебесної. Ще торік у невеличкому райцентрі Млинів на запрошення місцевого підприємця Анатолія Фещука побували з оглядинами двоє «розвідників» із батьківщини Мао — професор Сіньзянського університету в галузі будівельних матеріалів та спеціаліст-будівельник. А навесні цього року в Млинові вже має запрацювати перша черга сучасного будівельного заводу. І працюватиме на ньому не двоє, а вже півсотні китайських громадян.

Кого-кого, а статистику не обдуриш. Вона як ніхто красномовна: від початку року в Україні потонуло 75 людей, із них 8 дітей. Це, зауважте, серед зими, коли до купального сезону ще залишається кілька місяців! Лише водойми Київської області за півтора місяця забрали життя чотирьох осіб, в тому числі і двох дітей. Цих смертей цілком могло й не бути, аби лишень люди дотримувалися елементарних правил безпеки на воді.

Ще у грудні 2006 року Громадський форум Львова оприлюднив факти, згідно з якими міська скарбниця втратила внаслідок приватизації понад п'ять мільйонів гривень. Той скандал не вщух і досі. Як розповів «УМ» один із депутатів міської ради, член Громадського форуму Львова Теодор Дяків, фракції УНП, КУНу, НРУ, ВО «Батьківщини» проголосували три ухвали, якими дозволили своїм партіям та кільком громадським організаціям приватизувати приміщення в десятки разів дешевше, ніж ті реально коштують. Представники обвинувачених партій відкидають будь-які претензії пана Дяківа. Дехто каже, що нічого ще не приватизували, а дехто — що мають заслужене право на «пільгову» купівлю приміщень.

У селищі міського типу Бабанка Уманського району Черкаської області 16-річний Олександр вибіг на великій перерві до кіоску «Союздрук», що розташований поруч із школою, аби купити зошитів. Коли підліток повернувся до класу й почав у тих зошитах писати, то з його очей покотилися сльози, а обличчя вкрилося червоними плямами.

Це поселення у Криничанському районі на Дніпропетровщині історично величалося Божедарівкою. Очевидно, така милозвучна назва склалася не на голому місці. Недарма ж у далекому 1923 році Божедарівка отримала статус районного центру, хоч мешкали тут на той час трохи більше 700 чоловік. Проте райцентром Божедарівка невдовзі бути перестала. А коли у 1938 році отримала статус селища міського типу, у тодішніх владців виникла ідея перейменувати Божедарівку на Щорськ — на честь героя громадянської війни, який у цих місцях не те, що не сіяв і не орав, а й навіть не стріляв.

Книжка Олександра Волошина «Мукачево у старовинній листівці» вже отримала великий резонанс. Невтомний колекціонер поштових листівок подарував нам розкішний альбом із 336 старовинними видами міста над Латорицею. Але захоплює не тільки титанічна робота Олександра Волошина, а й автора тексту — відомого ужгородського історика Йосипа Коваля.

Павло Качур, призначений наприкінці грудня головою Сумської обласної держадміністрації, провів першу прес-конференцію. Втім для декого з сумських журналістів ця зустріч була не першою.

Транспортний парк комунального підприємства «Черкасиелектротранс» поповнився двома сучасними тролейбусами львівського виробництва. Ця новина для Черкас неабияка, якщо врахувати те, що за останні 10 років це перші нові «тралики», котрі місто спромоглося закупити. На «рогатий» транспорт торік міська скарбниця виділила 800 тисяч гривень, така ж сума, в рамках державної Програми розвитку електротранспорту, надійшла в Черкаси з державного бюджету.

Минув рік, як гендиректору «Хортиці» Костянтину Сушку було вручено державний акт на постійне землекористування. Тим самим держава остаточно закріпила рішення сесії Запорізької міськради від 9 листопада 2005 року про передачу Національному заповіднику територій островів Хортиця, Байда, Розстебин, Дубовий, Три Стоги, скель Близнюки і Середня, 16-гектарного урочища Вирва. «Ця подія безпрецедентна, — акцентує пан Сушко. — Загальна площа переданих нам земель — 2359,34 гектара. До цього дирекція могла розпоряджатися ділянкою лише у три з половиною гектари, на якій розташовано музей. «Хортиця» — перший заповідник в Україні, який бодай на 40-му році свого існування, але таки отримав землю. З нагоди першої річниці ми хотіли про це нагадати...».