«Грипозна пора» вже не за горами, але трохи часу на підготовку до спалаху цього захворювання ще залишається. Епідемія грипу в Україні, за прогнозами епідеміологів, почнеться не раніше грудня. А до того часу дорослим і дітям дошкулятимуть віруси парагрипу, аденовіруси, інші збудники ГРЗ. Про те, які штами будуть актуальні в наступному епідсезоні, коли і кому краще робити щеплення, які особливості матиме епідемія грипу та як найліпше убезпечитися від важких ускладнень, «УМ» розпитала профільних спеціалістів.

У лікуванні будь–яких захворювань, навіть найбанальніших і найпростіших, важливо не передати куті меду із вживанням медичних препаратів. І вже точно не варто змішувати рекомендовані пігулки з тими, які лише здаються необхідними. Це підтвер­джує страшний випадок, який стався з 25–річною британкою Донною Бішоп. Молода жінка, яка працювала інструктором з фітнесу, померла внаслідок передозування звичайного засобу від застуди. Відомо, що перед смертю вона вживала у великих кількостях парацетамол, намагаючись подолати симптоми захворювання.

Опен спейси (від англійського oрen space — відкритий простір), або ж офіси з відкритим плануванням, з’явилися в 50–х роках минулого століття і вже невдовзі стали популярними в усьому світі. Такі робочі приміщення винайшли для того, щоб люди могли вільно пересуватися, вільно взаємодіяти одне з одним, знаходити та розвивати творчі ідеї, обговорювати їх разом, здійснювати «мозковий штурм», колективно опрацьовувати складні завдання, шукати парадоксальні, несподівані, але ефективні робочі рішення. Утім, не так сталося, як гадалося. Виявилося, що насправді все відбувається з точністю до навпаки. І сучасні психологи, які мали достатньо часу для вивчення поведінки людей у таких офісах, визнають: шкоди від опен спейсів значно більше, ніж користі.

Перед будівлею Київської мерії минулої суботи відзначали Всесвітній день серця. Акція, що вже стала традиційною для української столиці, не лише вкотре привернула увагу людей до серцевих проблем, а й надала можливість усім охочим дорослим просто на місці перевірити стан свого «полум’яного мотора». Дорослі й діти, хворі й здорові, могли виміряти свій артеріальний тиск, дізнатися рівень глюкози в крові, зробити електрокардіограму, отримати консультації сімейного лікаря, фахівців антигіпертензивного центру тощо.

Такі заходи, організовані Головним управлінням охорони здоров’я КМДА, Всеукраїнським лікарським товариством і Київським міським центром здоров’я, сьогодні проходять у багатьох лікувально–профілактичних закладах столиці. Тож якщо хочете безкоштовно з’ясувати, в якому стані ваше серце, — можете зателефонувати до організаторів і дізнатися адреси проведення експрес–обстежень.

Будівельні роботи в столичній лікарні «Охматдит» почалися за графіком — 15 вересня. На будмайданчику площею 3 тисячі квадратних метрів кипить робота з демонтажу старих корпусів — екскаватори руйнують зношені будівлі, на місці яких незабаром зведуть чотири нових.

За що споживач цінує кефір, йогурт, згущене молоко, плавлений сирок? За те, що ці продукти зроблені зі справжнього молока. А значить, несуть велику кількість повноцінних білків, поживних молочних жирів і цілого комплексу біодоступних мінеральних речовин та мікроелементів (зокрема кальцію, калію, фосфору, магнію). Також у деяких молочнокислих продуктах (наприклад, кефірі, йогурті) містяться мікроорганізми, які допомагають нормалізувати роботу органів травлення, зміцнити імунну систему, ефективно боротися з дисбактеріозами тощо.

Але все «працює» за однієї суттєвої умови: якщо продукти вироблені з коров’ячого молока, а не суміші рослинних білків, олій та консервантів. Лікарі стверджують, що продукти з натуральної молочної сировини справді несуть користь для здоров’я, а всілякі «хімічні коктейлі», навпаки, тільки подразнюють слизові оболонки шлунка та кишечнику і навантажують системи виділення (нирки, печінка) зайвою роботою. Тому порада лікарів — купувати «молоко молочне». Шкода лишень, що цю просту, здавалось б, рекомендацію не так уже й легко виконати.

Діти, які сплять менше дев’яти годин уночі, погано справляються зі шкільною програмою. Це довела група співробітників Автономного університету Барселони під керівництвом Раймона Кладелласа, пише «Медпортал». Висновок було зроблено на підставі оцінки стану 142 учнів початкової школи. Науковці порівняли кількість годин, витрачених на сон, і шкільну успішність. Виявилося, що переважна більшість 6–7–річних дітей, які не висиплялися, насилу спілкувалися і вирішували прості математичні задачки. Також у них були проблеми з правописом, граматикою та якістю сприйняття.

Завдяки досягненням сучасної медицини лікарі навчилися вирощувати нові органи в пробірці, виявляти гени, відповідальні за ту чи іншу патологію, використовувати наночастинки для прицільної боротьби з «неправильними» клітинами та рятувати пацієнтів, які ще 5–10 років тому вважалися безнадійними. Утім про повну перемогу над хворобами не йшлося раніше і не йдеться зараз. Не в останню чергу — через неправильне, надмірне та нераціональне застосування антибіотиків. Адже ті патогени, які вціліли після сутички з антимікробними препаратами, набули резистентності (тобто стійкості) до дії цих ліків. І коли захворювання в чергового пацієнта спричиняють саме такі мікроби, традиційні антибіотики виявляються безсилими. Добре, коли медпрацівники проводять дослідження на чутливість бактерій у цієї конкретної людини до різних ліків, виявляють резистентність і підбирають препарати, які ще діють. Набагато гірше, коли такі аналізи не проводять, призначають хворому стандартні ліки, а через деякий час помічають, що хвороба не стихає, а навпаки, прогресує. Часом трапляються бактерії, настільки загартовані в боях із ліками, що з цими мікробами не може впоратися жоден препарат, і хвороба закінчується летально. На жаль, таких випадків у всьому світі стає дедалі більше...

Коли читаєш «страшилки» про туберкульоз у газеті чи переглядаєш черговий телесюжет про епідемію сухот в Україні — це одне. А коли хвороба напряму торкається тебе чи когось із близьких родичів — зовсім інше. Тоді питання «як у лікарню споряджати», «як часто відвідувати», «як не заразитися» тощо стрімко переходять із категорії філософських у групу нагальних, життєво важливих. Шкода лише, що знайти на них відповіді вдається далеко не завжди. Особливо якщо в хворої бабусі чи простого дядька із села немає родичів, які зможуть «витрусити» з лікарів усю необхідну інформацію та відстояти інтереси пацієнта. Та й наявність у хворого «групи підтримки» не гарантує успіху. У цьому на власному досвіді переконалися друзі авторки цих рядків, які більше року тому дізналися про хворобу батька.

Медики кажуть, що зцілення від будь–якої хвороби — це результат спільних зусиль лікаря і пацієнта. Адже для того, щоб одужати, мало просто прийти до спеціаліста й отримати рекомендації та рецепт: лише від самого хворого залежить, наскільки сумлінно він дотримуватиметься призначеної схеми лікування й виконуватиме поради лікаря. Біда в тому, що дуже часто заради цього хворому треба відмовитися від чогось звичного або, навпаки, почати робити те, чого ніколи не любив. А щоранку робити зарядку, відмовитися від куріння, залазити під холодний душ або сипати в борщ утричі менше солі, ніж завжди, — на все це потрібні неабиякі вольові зусилля.