«У нас на поверсі в усіх чотирьох квартирах хтось помер від раку... Сусідка роками скаржилася на підшлункову, періодично лікувала. Коли запідозрили каміння у жовчному, лягла на операцію. Хірург — її давній друг, вийшовши з операційної, ридав. Остання стадія раку. Ніби епідемія якась...»

Хтось із медичних світил сказав: усі людські хвороби починаються з неправильної поведінки. Справді, не раз доводилося спостерігати, як у цілком здорової людини через часті стреси і негативні емоції починався хворобливий стан.

«Хороший психотерапевт — як дзеркало: може показати щось безумовно важливе. Але тільки від вас залежить, чи ви це побачите», — наголошує Яніна Лимаренко. Чиясь цитата? — запитую. «Моя», — усміхається Яна.

Без почуття гумору в її професії, певно, не можна. Як сказав відомий психоаналітик Шелдон Роут, саме гумор допомагає зробити нестерпне стерпним, у чому, зрештою, й полягає основний сенс психотерапії. А представником саме цього дефіцитного нині фаху є Яніна. Про причини такого «дефіциту», діагнози для суспільства та про те, як не опинитися в невротичному вирі, — наша розмова.

За 20 років спеціалісти Центру слухової реабілітації «Аврора» допомогли більше 50 тисячам своїх пацієнтів (серед яких є навіть новонароджені та люди дуже похилого віку) повернути слух.

Пристрасті навколо цієї теми вирують не від учора. Смертельні випадки серед немовлят і школярів після профілактичних щеплень за останні кілька років відчутно загострили ситуацію і посилили панічні настрої в суспільстві.

Щоб усвідомити масштаби дитячого і підліткового алкоголізму, необо­в’язково вдаватися до цифр і статистичних даних. Досить пройтися вулицями і придивитися до підліткових компаній, прислухатися до їхніх розмов у маршрутних таксі. Або зазирнути до сільських «кав’ярень», де після уроків діти запивають «двійки» пивом. Відтоді, як чотири роки тому Всесвітня організація охорони здоров’я, аналізуючи дослідження щодо споживання алкоголю серед дітей і підлітків, оголосила нашу країну «лідером» у цій царині, нічого не змінилося на краще. Лікарі, психологи тут одностайні: найстрашніший різновид алкоголізму — підлітковий. Адже навіть у маленькій дозі алкоголь грубо діє на несформований організм підлітка і деформує його особистість. Тож будь–яке споживання спиртного у такому віці — вже зловживання.

На жаль, є люди, які внаслідок перенесених захворювань, травм, лікування токсичними препаратами або впливу дуже гучних звуків мають порушення слуху (а це приблизно 10% населення світу, і їх кількість невпинно зростає). Необхідність постійно перепитувати, просити, щоб інші розмовляли гучно та чітко, неможливість спілкування по телефону — все це не дає повною мірою та без проблем виконувати свої посадові обов’язки. Такі діагнози як приглухуватість або глухота змушують людей звільнятись iз роботи або відмовлятись від перспективи кар’єрного зростання.

Здавалося б, ніщо так не заряджає нас позитивом, як свята. Приємні клопоти, пов’язані з підготовкою до дати «ікс», пошук подарунків та очікування дива наповнюють життя особливим сенсом і піднімають настрій. А ще коли цей настрій пахне мандаринками і хвоєю, відлунює салютами і тостами, веселощами під келих традиційного шампанського, то отриманих емоцій має вистачити надовго. Тим паче що перша декада січня зазвичай минає у відпочинковому режимі, а про роботу якщо і згадуємо, то, радше, теоретично.

Однак багатьом із нас знайоме це відчуття: свята закінчились, а сили рухатися далі немає. І тебе вже не просто напружує, а емоційно вбиває необхідність щоранку під звуки нахабного будильника підіймати себе з теплого ліжка і запаковувати в уніформу рутинних обов’язків. За спостереженнями психологів, для того, аби «відновитися» після святкових канікул і повернутися до звичного життя, людині потрібно від чотирьох днів до кількох тижнів. Усе залежить від особливостей характеру. А ось у цей перехідний період доводиться продумувати кожен свій крок — і вдома, і на роботі. Починаючи від ритуальної ранкової кави і завершуючи вечірньою ванною.

«Ви навіть не уявляєте, скільки зараз людей хворіють на гепатити, — розповіла нещодавно мені знайома, яка працює в інфекційному відділенні однієї з черкаських лікарень. — Прийшла днями жіночка, зовсім молода, на п’ятому місяці вагітності. Де та хвороба взялася — уявлення не має, гепатит знайшли під час планового обстеження, обов’язкового для всіх вагітних…». Власне, хворобу й вважають підступною саме через те, що людина довгий час може з нею жити й не підозрювати про свою біду. Через це гепатит ще називають «лагідним убивцею» — хворому нічого не болить і він вважає себе цілком здоровим. Останніми ж роками хвороба набула таких масштабів, що фахівці серйозно забили на сполох. Про сучасний стан розповсюдження вірусних гепатитів В і С в Україні та світовий досвід подолання цих вірусів говорили в один з останніх днів минулого року на міжнародній зустрічі в Києві вітчизняні та зарубіжні медики.

Сеанси музикотерапії запровадили у відділенні інтенсивного виходжування та реабілітації новонароджених обласної дитячої клінічної лікарні. Десятихвилинні музичні «пігулки» крихітні пацієнти «ковтають» тут тричі на добу: вранці, обідньої пори та перед вечірнім сном. Їхній благотворний вплив на немовлят помітний, як кажуть, неозброєним оком. Занурюючись у гармонію звуків, вони активно реагують на почуте: рухають ручками та ніжками, а потім солодко засинають. Такі «танці» вкрай необхідні малюкам передовсім для розвитку рефлексів, які у недоношених нерідко «загальмовані». Музика стає ще й своєрідним камертоном, що налаштовує наймолодших слухачів на природні біоритми, допомагає їм, образно кажучи, не відстати від життя. Зрештою, її цілющі властивості відомі здавна, тією ж музичною класикою послуговуються не тільки дитячі лікарі.