Від сьогодні прогнози синоптиків уже не здаються такими «фатальними». Хай за вікном ще приморожує і сніжить, календарний прихід весни усе–таки додає позитивного настрою. Однак організм, утомлений тривалим дефіцитом сонця, не завжди адекватно реагує на звістку про те, що зима вже позаду. «Це, певне, авітаміноз, — нарікає знайома. — Зі мною так завжди: зиму переживу — і починаю хандрити. Постійна втома замучила»...

Прийнято вважати: брак зелених і свіжих овочів, фруктів та ягід спричиняє вітамінну недостатність. Хоча, якщо розібратися, все не так сумно, як здається.

Із цього тижня у православних християн розпочався Великий піст, який вважається найсуворішим. Як правильно організувати харчування, щоб за ці 40 із гаком днів і канонів не порушити, і водночас не зашкодити організму?

Сорокарічний Володимир тривалий час успішно займався бізнесом. Фірма, яку він очолював, спеціалізувалася спершу на продажу комп’ютерної техніки. Згодом колеги вирішили розширити сферу діяльності, на що знадобилися додаткові зусилля. Справи йшли добре, однак чоловік почав відчувати: працювати з такою ефективністю, як раніше, вже не здатний. Він швидко втомлювався, став дратівливим, а подеколи навіть агресивним. До того ж його перестали задовольняти результати власної праці, бо не встигав зробити все те, що запланував. Володимир почав заговорюватися, плутати слова, цифри. Почастішали головні болі, запаморочення, погіршилися увага, пам’ять, порушився сон — словом, з’явилися ознаки виснаження мозку, тривожні сигнали про початок серйозного захворювання. Однак спершу чоловік пояснював усе стресами, магнітними бурями, вважав, що з часом усе мине само собою. Та врешті зрозумів: далі нехтувати своїм здоров’ям не можна. Тим паче що під загрозою опинилися і бізнес, і сімейне благополуччя. Володимир звернувся до лікарів і після детального обстеження почув діагноз: синдром хронічної втоми. Цю хворобу ще називають «синдромом менеджера». Хоча нині проблема цілодобової роботи стала актуальною не лише в середовищі бізнесменів. Багато хто змушений шукати додаткових засобів для існування. Працювати нормально в такому режимі вельми складно. Зрештою утворюється замкнене коло: почуття невдоволення собою гальмує працездатність і, відповідно, наростає, призводячи до неминучої катастрофи.

У хаті Людмили Волос, яка живе у селі Вівся Чемеровецького району на Хмельниччині, завжди пахне травами. Збирає жінка сировину з весни аж до пізньої осені. А допомагає травниці десятирічна онучка Христинка, якій передає свій досвід, як колись їй — рідна бабуся.

Нинішній рік для найвідомішого вітчизняного курорту «Миргород» особливий. Він святкує одразу три солідні дати — 100–річчя вiд дня відкриття свердловини мінеральної води, 95–річчя заснування самого курорту та 90–річчя застосування торфогрязелікування на ньому. За цей час тут оздоровилося кілька мільйонів людей із майже 30 країн світу, і курорт здобув дійсно світове визнання.

У тому, що кір — хвороба небезпечна і важка, тридцятирічна киянка Алла Марченко десять років тому пересвідчилася на власному досвіді. «Все почалося з сильного болю в горлі — такого нестерпного, якого при звичайній застуді не буває, — пригадує моя співрозмовниця. — Ніякі засоби не рятували, навпаки — ставало дедалі гірше, не могла ні їсти, ні пити... Потім додалися сильна слабкість, нежить, а ще за кілька днів раптом підскочила температура — під сорок. Лікарі зі «швидкої» поставили діагноз: ангіна, виписали препарати. Але через три дні стало ще гірше... Тоді вже батьки викликали приватну «швидку допомогу», і я нарешті почула, що підхопила кір. Тим паче, вже і на обличчі, і на тілі з’явилися червонуваті плями. В хід пішли антибіотики, близько двох місяців була на карантині. Лікарі боялися ускладнень на легені, але, слава Богу, обійшлося...»

Рак молочної залози залишається найпоширенішою онкопатологією серед жінок. Щороку в Україні цю хворобу виявляють у 17 тисяч пацієнток. Кожні 25 хвилин лікарі діагностують рак грудей. І кожні 45 хвилин від цієї хвороби помирає жінка…

«У нас на поверсі в усіх чотирьох квартирах хтось помер від раку... Сусідка роками скаржилася на підшлункову, періодично лікувала. Коли запідозрили каміння у жовчному, лягла на операцію. Хірург — її давній друг, вийшовши з операційної, ридав. Остання стадія раку. Ніби епідемія якась...»

Хтось із медичних світил сказав: усі людські хвороби починаються з неправильної поведінки. Справді, не раз доводилося спостерігати, як у цілком здорової людини через часті стреси і негативні емоції починався хворобливий стан.

«Хороший психотерапевт — як дзеркало: може показати щось безумовно важливе. Але тільки від вас залежить, чи ви це побачите», — наголошує Яніна Лимаренко. Чиясь цитата? — запитую. «Моя», — усміхається Яна.

Без почуття гумору в її професії, певно, не можна. Як сказав відомий психоаналітик Шелдон Роут, саме гумор допомагає зробити нестерпне стерпним, у чому, зрештою, й полягає основний сенс психотерапії. А представником саме цього дефіцитного нині фаху є Яніна. Про причини такого «дефіциту», діагнози для суспільства та про те, як не опинитися в невротичному вирі, — наша розмова.