Прототипом «України молодої» можна назвати суботній випуск газети «Радянська Україна». Він і виходив нинішнім форматом «УМ», тоді як «Радянка» по буднях продовжувала виходити великим форматом із традиційною тематикою і змістом.

Гармонію розвитку мого покоління вкрай доконала ідеологія більшовицького вождизму. Пам’ятаю, як у школі нас примушували співати про таке: «Сталін — наша слава боєвая, Сталін — наша юность і польот!

Зізнаюся: факультет журналістики КДУ дав мені дуже мало профільних знань. Моїм університетом була «Україна молода», де я працював уже з першого курсу і де вчився як професії, так і життєвих премудростей.

Нині про «русскій мір» говорять дуже багато. І кремлівські можновладці та очільники православної церкви Московського патріархату, і звичайні росіяни. Проте ніхто до пуття і не знає, що воно таке, які його завдання, мета, перспективи, форми діяльності, зрештою, що хочуть сказати тим «русскім міром».

«Україну молоду» не можна закрити, купити чи знищити, — весь час повторювала Олена Зварич, — бо вона — ірраціональна». Я це люблю.

Восени 1994 року, щойно колектив редакції обрав мене головним редактором, до редакції пожалував ... ревізор. Незнайомець, прочинивши двері кабінету Л.С.Янюк, що був першим на поверсі з боку ліфта, стиха перепитав: «Тут можна подати заявку на виграш «Таврії?».

25 років — це ще не 100, але вже й не п’ять. Це ціле життя країни, описане й надруковане на сторінках формату А3. Це історії людей, які цю країну створили, збудували і продовжують зміцнювати.

Щасливі ти і я, коли з нами «Україна молода»! Цей рекламний слоган «УМ» зразка 1999 року залишається для мене, колег та читачів актуальним і сьогодні. Незважаючи на те, що ми всі подорослішали, а країна уже більше двох років змушена воювати.