Усупереч усьому

Щасливі ти і я, коли з нами «Україна молода»! Цей рекламний слоган «УМ» зразка 1999 року залишається для мене, колег та читачів актуальним і сьогодні. Незважаючи на те, що ми всі подорослішали, а країна уже більше двох років змушена воювати. 

 

Ми тримали свій фронт — інформаційний — і продовжуємо це робити всупереч усьому. За 25 років творчу службу в «УМ» пройшли найкращі журналісти. Окрім людей, що пишуть, це ще наші випускові, коректори і верстальники.

 

 

Основною рисою «УМ», для мене особисто, була людяність газети. На шпальтах постійно на рівних міністри, президенти, такі визнані авторитети, як Євген Сверстюк і Любомир Гузар, зустрічалися з маловідомими загалу — дівчиною з уродженими вадами рук, що малювала ногами; районним лікарем, волонтеркою чи «афганцем», який через багато років повернувся у Дніпропетровськ з iще радянської «інтернаціональної» війни. Наші найкращі власні кореспонденти в областях Люда Нікітенко, Лариса Салімонович, Ніна Романюк, Світлана Мичко і Сергій Довгаль продовжують відшуковувати Людей iз великої букви у різних куточках країни.

 

«Легко любити Україну до глибини душі, а ви спробуйте любити її до глибини кишені», — ці слова належать громадському діячеві, меценатові української культури, видавцеві Євгену Чикаленку, 155-річчя з дня народження якого скоро. Вони були адресовані багатим людям. Сьогодні можна з упевненістю казати, що до глибини своїх не дуже наповнених кишень продовжують відстоювати українську державність усі ті, хто підтримує «Україну молоду»: від журналістів до читачів.