…П’ять років тому трембіти сумовито сповістили горам, що свою земну співанку скінчив Михайло Нечай. Один з останніх мольфарів Карпат, один з останніх Хранителів гуцульської Традиції. Один з останніх Вартових Гуцулії…
Мені завжди подобалось проводити свій вільний час із вашою газетою, яка постійно привертає нас — пересічних українців, які мешкають, так би мовити, в «глибинці», цікавими темами публікацій, і хоча тепер — час розвитку різних ІТ-технологій
Людина я похилого віку (87 років), читаю «Україну молоду» із захватом. У кожному номері газети знаходжу цікаві, повчальні, загострені на сьогодення матеріали.
При спробі попросити вимкнути брехунця пасажирів залякують засинанням водія на довгому маршруті й неминучим при цьому ДТП. При зауваженнях пасажирів щодо репертуару, водії апелюють до цінностей пролетарського колективізму "Всі слухають — і ви слухайте".
Прототипом «України молодої» можна назвати суботній випуск газети «Радянська Україна». Він і виходив нинішнім форматом «УМ», тоді як «Радянка» по буднях продовжувала виходити великим форматом із традиційною тематикою і змістом.
Гармонію розвитку мого покоління вкрай доконала ідеологія більшовицького вождизму. Пам’ятаю, як у школі нас примушували співати про таке: «Сталін — наша слава боєвая, Сталін — наша юность і польот!
Зізнаюся: факультет журналістики КДУ дав мені дуже мало профільних знань. Моїм університетом була «Україна молода», де я працював уже з першого курсу і де вчився як професії, так і життєвих премудростей.
Нині про «русскій мір» говорять дуже багато. І кремлівські можновладці та очільники православної церкви Московського патріархату, і звичайні росіяни. Проте ніхто до пуття і не знає, що воно таке, які його завдання, мета, перспективи, форми діяльності, зрештою, що хочуть сказати тим «русскім міром».
