Доки в Україні йде війна, хресна хода і розслідування вбивства Павла Шеремета — в США набирає обертів скандал пов'язаний з витоком інформації організованим, ймовірно, російськими спецслужбами. В мережі з'явився архів електронних листів що належать посадовим особам політради Демократичної Партії США.

Досить вам назвати факт, який не вкладається у світосприйняття більшості, і ви отримуєте по голові. А якщо ви будете наполягати на своєму – то ви напівтруп. Чому? Бо ви насмілилися сказати щось таке, що маса не хоче знати.

Надія Савченко не перший кумир, і не останній в новітній історії України. По-людськи мені її трохи шкода, бо істерія, закручена навколо неї з приводу її звільнення, тепер грає проти неї.

Не виправдовую убивств ні з якого боку. Кров людини – то крик до неба. Але чому геноцидом визнається один і не визнається інший злочин? Катинь, Смоленськ, масова чистка поляків російськими чекістами у 1930-х, свідоме зволікання вступу червоної армії задля більших жертв Варшавського повстання?..

Поляки розстріляли мою прабабу Анну пострілом впритул в голову. Що лишилось від голови, рідні зібрали в хустку і ЇЇ так і поховали під хатою.

Сумно, що польському політикуму забракло розумних і відважних (жодного проти і лише 10 утрималося), здатних зупинити нікому не потрібні політичні суперечки довкола минулого, що відбуваються на тлі наростаючої воєнної загрози зі Сходу.

Проте «романтика» збройного перевороту – військові машини, наряди солдатів та офіцерів, які звозять на обнесені колючим дротом стадіони сотні чи тисячі поганих корупціонерів, казнокрадів, брехунів і популістів – все це за день-два закінчиться. А далі почнеться...

Відповідь на це питання дуже важливо усвідомити і українськими адептам революції. Бо є у людини один страх - дуже сильний, один із самих сильних в формуванні людських мотивів – невідоме!

Шановний пане добродію Михайле Дорошенко! Доля розпластала мене і переїхала гусеничним трактором. Я залишилась жива, може, тому, що моя місія на землі ще не виконана.

До Кремля і пов'язаних з ним ділків в Україні, здається, тільки зараз дійшло, що з цього плацдарму Захід не відступить. П'яддю на цьому плацдармі може стати розслідування загибелі Шеремета. Тут думається вже не тільки про Гонгадзе, а й про Нємцова. Про нього – в першу чергу.