Мода вимагає жертв. У цьому нескладно переконатися, кинувши оком довкола на вулиці чи у громадському транспорті. Улітку ж «модна жертовність» прекрасної статі взагалі сягає апогею — чого варта лише нинішня мода на «занижену талію»! Добре ще, як талія занижена трохи нижче пупа. А то ж буває, що модні джинси переходять межу між «заниженням» і легким порно. Але й це ще можна стерпіти, якщо «модель», на яку натягнуте це диво модної техніки, струнка. Проте чомусь найчастіше (чи їх просто більше помітно?) над низьким поясом бовтається зо три кілограми, а то й більше, геть не привабливого сала! Складно сказати, що змушує повненьких дівчат так себе калічити замість вигідно підкреслити свої апетитні форми відповідним одягом. Мабуть, усе вона, клята, винна — мода. Причому якщо раніше для більшості наших співгромадян її «диктували» «барахолки» на кшталт київської Троєщини чи харківської «Барабашовки» із турецько-китайським «ширвжитком», то тепер на них уже й не погрішиш — голі пуза пропагують «згори», метри «високої» моди.

Не знаю, як хто, а я з дитинства мрію про власний безлюдний острів. Ні-ні, не для того, щоб жити, як Робінзон Крузо, майже 28 років без можливості повернутися до цивілізації, а просто замість дачі. Щоб завжди можна було від усіх утекти, понасолоджуватися досхочу первозданною природою — і гайда на власній же яхті назад, до людей. А на острові щоб обов'язково був гарненький будиночок із електрикою, телебаченням, каналізацією...

Санкт-Петербург стоїть на вухах. Цьому є одразу дві причини, причому, схоже, взаємопов'язані. Перша: донька покійного екс-мера міста, місцева світська левиця номер один (такий собі аналог Періс Хілтон) і телеведуча Ксенія Собчак скасувала своє призначене було на 1 липня весілля, якого пітерці так нетерпляче — хто з цікавістю, а хто і з жахом — чекали! Але без бучних святкувань для «крутеликів» і видовищ для «натовпу» Північна Пальміра не залишиться: замість весілля Ксюші там відзначатимуть 21-й день народження Ніни.

Діду Морозе, пришли мені солодкого! Чи хоча б напівсолодкого...

Нарешті у Кабміні поставили крапку у двох «довгограючих» історіях — навколо закупівель зерна і дати повторного продажу «Криворіжсталі». Утім на позавчорашньому засіданні уряду було поставлено й низку масних знаків оклику і знаків запитання, що вже стало почерком уряду Тимошенко. На прес-конференції Прем'єр-міністр заявила, що підсумки нового конкурсу з продажу «Криворіжсталі» буде підбито 24 жовтня 2005 року, а внесення плати за придбаний пакет має відбутися не пізніше 10 листопада.

Пасажири, які за старою звичкою хотіли купити свіжу газетку в столичному метро, вчора не знайшли на місці жодного лотка чи стелажа. Розчинилися в повітрі й сусіди розповсюджувачів преси — торговці шкарпетками, батарейками та іншим дріб'язковим товаром. Керівництво метрополітену, як обіцяло місяць тому, «попросило» всіх звільнити площі, ліквідувавши 552 робочих місця. «Підземка» наче вимерла. Залишилися тільки деякі павільйони, які, за словами начальника КП «Київський метрополітен» Миколи Шавловського, відповідають всім вимогам і не перешкоджають проходу пасажирів, та ще набридливі «мобільні» торгаші, які продовжували ходити по вагонах та пропонувати карти, ручки та журнали, незважаючи на регулярні рейди міліцейських бригад.

Доля подарувала Яремчуку голос, який не сплутаєш ні з яким іншим, а серед його пісень не було жодної «прохідної», яка забувається наступного ж дня. І досі співають «Родину», «Батько й мати», «Зелений гай», «Стожари», «Я піду в далекі гори» і багато-багато інших. Чернівці і Буковина завжди любили і пам'ятали свого талановитого сина. Щорічно на день народження 30 листопада і на день смерті 30 червня збираються на могилі співака його рідні і друзі.

Обіцянку Президента України Віктора Ющенка про те, що одну з київських вулиць назвуть на честь знаменитої художниці, позавчора втілили в життя депутати Київради. На сесійному засіданні вони ухвалили рішення, що вулиця землячки у Солом'янському районі столиці носитиме ім'я Тетяни Яблонської.

Три дні поспіль, починаючи відучора, на Рівненщині вшановуватимуть козаків, загиблих у битві під Берестечком. У цій битві українці зазнали кривавої поразки. У нас, звикле, довго згадують про поразки і значно менше — про перемоги. Тому роковини Берестецької битви розтягнулися аж на три дні.

Останнім часом, як жахливо це не звучить, майже звичними стали чисельні акти вандалізму на кладовищах. Досить часто до цього виявляються причетними підлітки, як то кажуть, «педагогiчно запущені», але не рідкістю є i своєрідні ритуали сатанинських сект. Так днями в Одесі було затримано двох молодиків, яких підозрюють у численних актах вандалізму на Другому християнському кладовищі міста.