Під час весняних канікул три десятки столичних дітлахів віком до 9 років з ДЮСШ клубу «Арсенал-Київ» поїхали на Сумщину, де провели підготовку до першості міста, яка стартує 25 квітня. У Конотопі зібралися вісім команд зі Східного регіону — і тренуватися, і себе показати. Турнір «Дружба» виграли малі київські «каноніри».

Деякі люди стають рушійною силою прогресу всупереч своїй волі, за силою обставин. Коли 1953 року світ побачив перший номер ілюстрованого часопису для чоловіків «Плейбой», його засновник Х'ю Хефнер і уявити собі не міг, що він таким чином зробив революційний внесок у зміну ментальності консервативної Америки й спричинив більшу відкритість (у даному випадку — у прямому й переносному значеннях) усієї культури Нового Світу. Миттєвому успіху «Плейбоя» сприяло не лише те, що в першому номері на центральному розвороті з'явилося фото тоді ще мало кому відомої старлетки Мерилін Монро, а й пропаганда журналом високих стандартів життя, розваг та споживацьких настроїв. Це резонувало з настроями Америки, яка вже прийшла до тями після війни і прагнула жити заможно, легко та весело. Видавець Х'ю Хефнер вгадав суспільні настрої.
Післязавтра старому розпусникові виповнюється вже 80 років, а він і надалі живе за своїми давніми «плейбоївськими» стандартами: мешкає у розкішних будинках, їздить найдорожчими авто, влаштовує дикі вечірки та купається в джакузі з цицькатими моделями його часопису. За більш ніж півстоліття з моменту появи «Плейбоя» Хефнер тепер по своєму тлумачить успіх свого дитяти: «Рушійною силою людської цивілізації є не релігія, а секс».

У Голлівуді дозволити собі розкіш посваритися з кіностудією, з якою маєш контракт, можуть тільки справді яскраві зірки. Він Дізель (у докіношному «дівоцтві» — Марк Вінсент), виходить, належить саме до таких. Бо після того, як зірка «Форсажу» та «ХХХ» побив глек з компаніями «Революшн студіоз» і «Юніверсал» та ще й накивав п'ятами з агентства «Ендейвер», яке зробило його знаменитим (справжня слава до Віна прийшла саме після участі у фільмі «Форсаж»), без роботи він не сидить. Ба більше — перейшовши в акторську агенцію CAA, Дізель отримує ще більше пропозицій, ніж раніше. Що то значить, талант завжди потрібен. Незабаром актор зніметься у фільмах — екранізаціях відеоігор «Угонщик» та «Найманий убивця». Перша стрічка — спільний проект компаній «Парамаунт» та «Ем-Ті-Ві філмз». Виробником другої є компанія «Фокс».

Грузiя й Молдова, шукаючи ширшi можливостi збуту в Українi, хочуть врятувати своє винне виробництво, основна частина якого працювала на ринок Росії. Адже російські високопосадовці вирішили припинити імпорт грузинських та молдавських вин. Ситуація до болю нагадує українську, оскільки, як і з забороною ввозу до Росії м'ясомолочних продуктів з України, росіяни пояснюють свої дії винятково турботою про здоров'я свого народу. Мовляв, тамтешня продукція не відповідає санітарним нормам. Але Тбілісі і Кишинів, як і раніше Київ, вбачають у діях Москви суто політичні мотиви, таку собі помсту за непідтримку ними Кремля.

Цей політичний тиждень пройшов під зіркою майбутньої парламентської коаліції. «Помаранчеві» зустрічалися один з одним і намагалися утрясти суперечності в баченні союзного меморандуму. Партія регіонів — лідер виборів — до останнього намагалася проникнути в коаліційні шпаринки і перманентно посилала месиджі про готовність співпраці з владою. Про свій опозиційний статус «донецькі» тимчасово забули. Натомість у тому, що майбутня коаліція буде саме «помаранчевою», відучора сумнівів майже немає. «Народний союз «Наша Україна» прийняв на своїй політраді рішення про утворення союзу з Блоком Тимошенко та Соцпартією. Таким чином, за «помаранчеву» коаліцію висловились усі «партії Майдану», які пройшли до наступного парламенту. Тепер їм належить домовитись про саму угоду.
Про коаліційні перипетії кореспондент «УМ» поговорив з українським політологом Олександром Палієм.

«Лазаренківці» під час передвиборчих перегонів на Дніпропетровщині «землю не гризли». З усієї агітації запам'яталися хіба що розвішані подекуди портрети Павла Івановича у супроводі запевнення: «З любов'ю до рідного краю!». В інших областях України не було навіть цього. Керівник Дніпропетровської міської організації Блоку Лазаренка Загід Краснов пояснив таку «скромність» браком коштів на виборчу кампанію. Отож не дивно, що прибічники Павла Івановича зірок з неба не нахапали на виборах ані до Верховної Ради, ані до рад місцевих. Окрім Дніпропетровщини. Тут образ Лазаренка, який насправді ще чекає суду у Каліфорнії, поставав чимось напівміфічним, культовим. Більше того, на теренах області вперто гуляли чутки про появу «живого» Павла Івановича то тут, то там — навіть бувалі журналісти на них нерідко «клювали» і мчали до місця сенсації, яка, певна річ, виявлялася черговою «качкою».

Майбутня парламентська коаліція буде «помаранчевою». Її створення було формалізоване на позавчорашньому засіданні політради «Народного союзу «Наша Україна». Перед цим за «помаранчеву» коаліцію висловилися всі майданівські партії, яким вдалося подолати на нещодавніх виборах 3-відсотковий бар’єр. НСНУ визначався найдовше.

«Вікторія Краснова повертається» — це була чи не найприємніша новина поруч із поверненням Вікторії Гресь у формат вітчизняного тижня прет-а-порте. Виявилося, що дизайнер із Луцька, яка своєю першою колекцією — українською, конструктивною і оригінальною — викликала фурор і, переступивши всі ієрархії, стала на одну сходинку з нашими найіменитішими модельєрами, першу колекцію зробила на сезон осінь-зима 2003-2004. Всього-то. Але зліт був дуже стрімкий — недарма ж вона любить повторювати: остерігайтеся своїх мрій, вони мають властивість дуже швидко здійснюватися — першу колекцію вона показує у Києві і Москві, і там, і там захоплена преса, відразу пропозиції від престижних магазинів, відразу зацікавленість скандинавських баєрів. Gerald Tribune пише латиницею слово joupan, яке вона вводить у модні словники, а з 6 сторінок, які віддає італійський Collezioni під російський тиждень моди, одна належить їй, те саме з Fashion TV. Потім із київських тижнів моди Краснова зникає, показується тільки в Москві, по Києву ходять різні чутки і здогади. Сама Вікторія власною персоною вигулькне то на весіллі Наталі Могилевської як дизайнер весільної сукні і подружка нареченої, то на презентації Лади Лузіної, то в російському «Домовому». Та раптом міняється вітер, той, до якого дослухається Мері Поппінс і який після себе залишає нові конфігурації, і в шоу-румі «Сезони моди» з'являються вишуканi жупани і сукні Вікторії Краснової, а на Ukrainian Fashion Week і вона зі своєю новою колекцією. Сьогодні її одяг можна купити в згаданому шоу-румі на Червоноармійській, в новому бутіку Nashe в ТЦ «Олімпійський», а невдовзі, можливо, в одеському «Коконі», але вона, як і раніше вважає, що для України її одяг — неформат.
«УМ» пощастило поспілкуватися з дизайнером, яка не дуже любить публічні сповіді, розкриватися і виходити зі свого панциря. В звичайному будинку в центрі, в одній з квартир чотири швеї безперервно строчать одяг, конструктор працює з ескізами, а в сусідній кімнаті, де стелаж із зачохленим одягом, комп'ютер і пара поличок із журналами і альбомами, стримана і спокійна Вікторія Краснова дає нам інтерв'ю. Одяг у чохлах свідчить про те, що вона працює над новою колекцією (щоб не заважав і не відволікав), але те, що на ній таки одягнена чорна блуза власного виробництва — означає, що процес ще не зайшов так далеко. «Бо коли я працюю над колекцією, не можу носити нічого свого», — каже дизайнер.
За її словами, клієнти — це ті люди, які щодня носять класику — юристи, адвокати, розуміють і люблять цей одяг. Вона міксує класику і сучасний одяг, спортивний і національний, і виходить не еклектика, а дуже гармонійні і цікаві, зручні речі, незвичайні в обробках і фактурах. Каже, що сама попрацювала б хіба у Домі Shanel, бо розуміє такий одяг, і додає: «Оце знахабніла, так?» Вірить, що через 15 років її одяг продаватиметься у всіх європейських столицях. І чомусь зовсім не виникає бажання з нею сперечатися...