Нарешті, нарешті закінчилася ця довга і виснажлива зима, ми зняли з себе теплі шкури у вигляді дублянок, шубок і шкірянок. І що ж ми виявили: міні-спіднички занадто облягають наші фігури, «блискавки» на легких брючках ледве сходяться і ось-ось обіцяють розійтися, а все через те, що зимову депресію ми намагалися відігнати за допомогою шоколадок, тістечок і ще якоїсь смакоти, що й призвело до зайвих сантиметрів на талії. Але ж весною так хочеться бути привабливою, стрункою, граційною. Ну що ж, тоді до роботи. Візьмемося за своє тіло, і не тільки у сенсі фізичних вправ, а й щодо дієт.
Великим стимулом у справі вдосконалення себе є ще й усвідомлення, що, дотримуючись посту (а зараз, хоч щоб там казали деякі «проффесори» від політики, піст у самому розпалі), ми не лише працюємо над своїм тілом, а й очищаємо душу. Але піст не означає, що потрібно їсти одну пісну картоплю з квашеною капустою. Так і до авітамінозу недалеко, а весною й так сутужно з вітамінами. Тому й пропоную вам страви і пісні, і дієтичні, і вітамінні водночас, а ще — надзвичайно смачні. Судіть самі.
Так як перша зелень, яку продають на ринках, парникова, а отже, є загроза, що в ній багато нітратів та інших хімікатів, то можна використати свіжозаморожені овочі. Найдоречнішими і найкориснішими у весняний період будуть салати зі свіжих та морожених овочів, а також фруктів.

Я вже збиралася оголошувати фіналістів нашого літературного конкурсу, як надійшов лист від пана Юрія Губені, доктора економічних наук, в. о. професора з Радехова, що на Львівщині. І його літературно-кулінарне дослідження було настільки цікавим, що я не могла обійти його увагою і не познайомити вас із ним.

Наше прагнення будь-що дістатися світових ринків час від часу наштовхується на суттєвi перешкоди і в декого вже тепер викликає відчуття жалю. Два повідомлення з цього приводу облетіли країну. Перше: Україна має намір добитися від Європейської комісії підвищення квот на експорт холоднокатаних труб. На думку керівника уряду Юрія Єханурова, Євросоюз у цьому питанні зайняв «не зовсім справедливу позицію», але «ми воюватимемо за свої ринки».

Уже традиційно в березнi керівництво «ЛУКОРу», більша частина акцій якого належить російській групі компаній «ЛУКОЙЛ-нафтохім», провело день відкритих дверей для прикарпатських журналістів. Цьогоріч основні тамтешні хімічні виробництва — поліолефіну, хлорвінілу та каустичної соди — також показали представникам місцевих та центральних медіа і відповіли на всі їхні запитання. Однак ця зустріч мала свою родзинку, бо відбувалася «по гарячих слідах» недавнього скандального проникнення голови Фонду держмайна України Валентини Семенюк на територію закритого акціонерного товариства через запасну прохідну.

Прочитавши в газеті «Киевские ведомости» за 7 лютого цього року інтерв'ю директора Інституту археології НАН України Петра Толочка «Гарант черных раскопок» з приводу «чорної» археології, вважаю за доцільне подати точку зору на цю проблему й профільного Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності. Якщо ми, звичайно, хочемо серйозно розглянути проблему «чорної» археології та шляхи її подолання. Не спираючись на точку зору лише однієї інституції, чи то пак її представника.

Квитки на скандальну стрічку «Хостел» у деяких столичних кінотеатрах продавалися ще задовго до демонстрації фільму, хоча на це й не було ліцензійного права. При мінімальному бюджеті (близько 8 мільйонів доларів) «Хостел» Елi Рота, продюсером якого є знаменитий режисер Квентін Тарантіно (відомий фільмами «Від світання до смеркання», «Убити Білла», «Убити Білла -2»), назбирав понад 400 мільйонів доларів. Відтак його бюджет побив рекорд «Кінг-Конга». Щоправда, з Україною Тарантіно трохи не пощастило. Ознайомившись зі змістом стрічки, учасники Всеукраїнської молодіжної Хостел-асоціації спільно з іншими молодіжними та громадськими організаціями домоглися від Міністерства культури та туризму заборони виходу фільму на широкий екран.

Людина і світ — протистояння з багатьма «якщо». Ці «якщо» дуже впливають на те, хто у цьому протистоянні переможе. Слова про силу духу, готовність іти до кінця і наслідувати ту жабу, яка борсалася у молоці, а зовсім не її безвольну подругу, звісно, мають свій сенс. Але бувають у житті такі обставини, коли про капітуляцію з піднятими догори руками проситимуть найсильніші та найстійкіші з нас.

Останнім часом в Україні з'явилися дві книги, головною героїнею яких є леді Ю чи просто Юля (за якою безпомилково можна вгадати екс-Прем'єра Юлію Тимошенко). Йдеться про книгу Юрія Рогози «Убити Юлю» та Марії Матіос «Містер і місіс Ю в країні укрів». Невеличку книгу Матіос видала поважна львівська агенція «Піраміда», Рогози — не менш відоме та успішне харківське видавництво «Фоліо». Схоже, що видавництва, відчуваючи кон'юнктурність моменту, вирішили заробити на цікавості людей до досить закритих та неприродно підгримованих у рекламних роликах політиків.

Готовність британської топ-моделі Кейт Мосс позувати для будь-яких, іноді дуже й дуже сміливих проектів, добре відома. Чого варта, скажімо, картина, на якій відомий у світі художник зобразив Кейт повністю оголеною на восьмому місяці вагітності — потім цей витвір мистецтва продали на аукціоні за шалені гроші. Взагалі Мосс часто знімається оголеною, через що її сприймають насамперед як епатажну й навіть одіозну особу (а додайте сюди ще й її скандальний імідж любительки кокаїну).

Днями Брітні Спірз вирішила спростувати одразу дві «качки», які вперто літають у світовій пресі. Перша стосується міцності її шлюбу: журналісти чомусь уже з півроку як переконані, що стосунки поп-зірки з чоловіком, танцівником Кевіном Федерлайном, тріщать по швах. Мовляв, безсовісний чоловічок не лише сидить на шиї своєї благовірної, а ще й має нахабство поглядати «наліво», до ночі засиджуватися в барах, цмулити віскі тощо. Словом, батько сімейства з нього препаскудний, тому Бріт подумує над тим, як цього недостойного кадра покинути й виховувати малого Шона Престона самотужки.