Після кількох невдалих оголошень російською та англійською, суть яких зводилася до того, щоб гімнасти негайно залишили поміст, диктор «пожартувала»: «Китайські гімнасти мають велике бажання виграти Олімпіаду-2008 у Пекіні, тому ніяк не завершать розминку. Давайте їх підтримаємо». Напівпорожній київський Палац спорту подарував спортсменам із Піднебесної порцію своєї уваги, бо вони її загалом на п'ятому «Кубку олімпійської чемпіонки Стелли Захарової» заслужили, домінуючи у більшості розділів програми. За реакцією залу на виступи гімнастів можна було зробити висновок, що справді у нас в країні змагання з цього виду спорту збирають лише фахівців, рідних та близьких учасників. З цієї причини, до речі, як розповідала кореспонденту «УМ» Лілія Подкопаєва, вона свій «іменний» турнір зробила у більш привабливому форматі шоу.

Чимало міжнародних федерацій вважають, що у рік проведення Олімпійських ігор не варто проводити чемпіонати світу, адже в будь-якому разі головним стартом для спортсменів буде саме Олімпіада. Всі інші змагання олімпійці вважатимуть або підготовчими, або взагалі не вартими уваги. Або ж це буде ще один шанс заявити про себе невдахам головного старту чотириріччя.

Лише у чотирьох клубах вищої ліги на вістрі атаки діють бразильці і саме вони забили ледь не половину голів туру — 9 з 20. Виглядає парадоксально, адже, скажімо, наставник «Шахтаря» Мірча Луческу не втомлюється повторювати, що технічним латиноамериканцям важко грати на березневих полях України. Можливо, секрет полягає в тому, що «чарівники м'яча» з дитинства приборкують «круглого» десь на пісках Копакабани? Чи причини цієї невтішної для вітчизняних форвардів-аборигенів статистики слід шукати в іншій площині — там любов до футболу на генному рівні не щезає під «тиском» доларів. Навіть у незвичних умовах бразильцям потрібно значно менше моментів для точного удару, ніж нашим гравцям.

Вибори, нарешті, пройшли — попри численні й типові, хоч i незначнi, порушення, велику кількість незадоволених і рознервованих виборців. Стоячи у довжелезній черзі за омріяним бюлетенем, мало не кожен із нас думав про кілька речей: чому б не розвести в часі парламентські та вибори до місцевих рад, не збільшити прохідний бар'єр (може, тоді охочих стати депутатом поменшало б і виборчий бюлетень покоротшав) і чи не слід було приділити організації всенародного волевиявлення більше часу та сил? Тоді, можливо, не було б таких довжелезних черг і величезної напруги на дільницях. І все ж це були перші суто пропорційні парламентські вибори — висновки на майбутнє є з чого робити.

Учора вже об 11-й ранку на світ могла з'явитися угода про формування коаліції «помаранчевих» сил. На той час ЦВК не порахувала й 20 відсотків протоколів, однак політичні сили вже приблизно уявили майбутні парламентські розклади. Зокрема лідерство в «помаранчевій» коаліції Блоку Юлії Тимошенко. Саме БЮТ, як зазначив на прес-конференції в штабі «НУ» Роман Безсмертний, тепер належить ініціатива в проведенні переговорів. Зіркою цих розмов, звісно, є Юлія Тимошенко. Її блок готується запропонувати на посаду Прем'єра. І — хочеться комусь чи не хочеться — має на це право. Право «другої ночі» потенційні підписанти відводять «нашим» (очевидно, це буде посада Голови ВР), «третьої» — соціалістам (щось економічно-фінансове в уряді), четвертий вибір зробить знову БЮТ і так далі. Принаймні таку схему вночі на понеділок змальовував керівник штабу БЮТ Олександр Турчинов.

Юрій Афанасьєв — автор книги «Опасная Россия. Традиции самовластья сегодня» — академік Російської академії природничих наук, почесний доктор багатьох зарубіжних університетів, одне з чільних імен російської історичної науки, засновник і тривалий час ректор Російського державного гуманітарного університету в Москві. Це видання з'явилося друком у Москві 2001 р., після приходу до влади Путіна. Книга була широко відрецензована на Заході, щойно вийшов друком польський переклад. Чомусь на той час в Україні вона пройшла повз увагу істориків, а даремно. З огляду на події останніх років, цікаво повернутися до цієї книжки, актуальність якої особливо виразна сьогодні.