Позавчора у Верховну Раду йшли як на свято — з радістю і сльозами на очах. Ті народні обранці, яких народ знову обдарував мандатами, сяяли від щастя на всі кулуари — приховати задоволену усмішку у вусах вдавалося далеко не всім (у когось на обличчі немає рослинності, а хтось навіть і не намагається боротися з емоціями, що так і б'ють через край). Ось дружньо-поблажливо поплескує по плечу менш успішного колегу знаний промисловець, поруч весело підморгує журналістці неймовірно задоволений собою націонал-демократ у вишиванці, парочка «простих» нардепів-«нашоукраїнців» прямує до буфету (по дорозі по-секрету зізнаються, що планують «по сто за перемогу» — свою, особисту, і «ще по сто — з горя» — за справді невеселий результат блоку). Приємно бачити щасливих людей.
Але таких небагато. Є й люді, для яких депутатський мандат — не пуп Всесвіту. Потрапив у наступне скликання — і чудово, бо ще стільки роботи, проектів, розпочатих справ... Словом, «не чіпляйтеся до мене зі своїми дурними запитаннями». Ці сьогодні точно не в центрі уваги — за потреби з ними можна поспілкуватися і на наступній сесії наступного скликання, нікуди не подінуться.
Інша річ — вони. Ті, кого в нашому глобалізованому політикумі тепер називають прикрим словом «лузери»...

В Італії цiєї неділі та в понеділок відбуватимуться загальні парламентські вибори. Боротьба за 630 депутатських мандатів нижньої палати парламенту та за крісла 315 сенаторів ведеться між двома великими коаліційними блоками. Зокрема, між строкатим лівоцентристським об'єднанням «Союз» на чолі з колишнім головою Єврокомісії Романо Проді та коаліцією п'яти правих партій «Дім свободи». Останні об'єдналися навколо рушійної сили цієї коаліції «Вперед, Італіє!» на чолі з діючим прем'єр-міністром Сильвіо Берлусконі. І хоча Берлусконі є дуже яскравою постаттю не лише на італійській політичній сцені, «безбарвний» Проді все ж таки має трохи більші шанси на перемогу.

Кiлька днiв тому міністр аграрної політики України Олександр Баранівський провів селекторну нараду з регіональними представниками щодо початку масових весняних польових робіт. Особливості цьогорічної посівної головний аграрій країни пояснив тим, що розвиток весняних процесів нині відбувається із запізненням на два-три тижні.

Старий Світ потерпає від «великої» води: європейські столиці, що стоять на річках, просто-таки «пливуть», гинуть люди, під загрозою опинилися історичні пам'ятки... В Україні ситуація, на щастя, значно ліпша, але повінь традиційно не обминула Закарпаття і цьогоріч. Фахівці кажуть, що нинішні «водні» масштаби не побили за рівнем хіба що закарпатську повінь 2001 року. Але все ж обійшлося незначними втратами — за цей період чимало зроблено висновків і втілено важливих проектів — принаймні так звітують державні керманичі. Відтак довелося на Закарпатті цьогоріч відселяти, за офіційними даними, лише 20 сімей з одного населеного пункту. Попереду в експертів — важливі проекти, які зменшать ризики карпатців бути затопленими. Упевнитися у злагоджених діях рятувальників та водогосподарників вирішив і сам Президент України — у п'ятницю він планує відвідати Закарпаття і постраждалі від повені регіони.
Що ж до загрози великого розливу Дніпра в столиці й повторення долі підтопленої Європи, то в Києві, на щастя, підстав для таких сумних прогнозів поки що немає. Однак усе може бути. Як кажуть фахівці, стихія — річ некерована. До того ж необдумана забудова берегів Дніпра, без урахування «водного» фактору, цілком може записати Київ у число «мокрих» столиць Європи.

Українські військові, що служать у Косовому, не тільки виконують важливу миротворчу місію, а ще й благодійно-дипломатичну. Днями, наприклад, на запрошення українсько-польського миротворчого батальйону «УкрПолбат» базовий табір «Бреза» в Косовому відвідала велика група сербських школярів із високогірного селища Сушиця муніципалітету Штрпце. Для дітлахів цього найбіднішого та найвіддаленішого населеного пункту, що розташований високо в горах у зоні відповідальності українського миротворчого контингенту, цей день став справжнім святом. По-перше, як розповіли «УМ» у прес-службі Міністерства оборони України, одразу після закінчення занять у місцевій школі за дітьми на автомобілях приїхали українські миротворці, щоб доправити їх до селища Брезовиця, де розташовані основні підрозділи нашого національного контингенту.

Тільки-но біля стін інтернату для людей похилого віку та інвалідів у Бородянці, що на Київщині, з'явилися авто, мешканці закладу «ринулися» до вікон — хтось завітав у гості, у їхньому одноманітному житті відбудеться нова подія! А й справді, для самотніх людей кожен гість, наче подія, адже приходять сюди не так часто, як би їм хотілося (останнім «дійством» були вибори). Та й дозвілля проходить зазвичай стандартно — як не біля телевізора, то в бібліотеці.

Пільговики — інваліди та ветерани війни — можуть, як і раніше, безкоштовно отримувати в українських поїздах постільну білизну й чай. Однак відтепер, як повідомляє прес-служба Укрзалізниці, запроваджено новий порядок надання цієї послуги: пільговики під час оформлення проїзних документів у залізничній касі мають обов'язково отримати квитанцію на безкоштовне користування постільними речами. Адже саме ця квитанція, а не проїзний документ, як раніше, є підставою для безкоштовного надання пасажиру-пільговику постільної білизни у потязі. Інакше доведеться платити.

Створення Інституту національної пам'яті дозволяє розставити суспільні наголоси, довідатись, хто був ким за часів совєтського режиму, доносив чи потерпав від цього. У країнах Центральної Європи такі Інститути створені винятково на базі (і для вивчення) архівів комуністичних спецслужб. В Україні Президент Віктор Ющенко підписав указ про створення подібного інституту, але одразу навколо цього почалася «гебешна» метушня. В СБУ побутує хибна думка щодо приналежності архівів КДБ, хоча фахівці «невидимого фронту» змінили напрямки діяльності й уже не займаються переслідуваннями за політичними мотивами. За логікою речей, з усім, що назбирало КДБ на громадян України, постраждалі особи і їхні родичі мали б право ознайомитись, завітавши до ІНП. Саме це й дозволило би розпочати процес кадрового очищення виборних посад, адже навряд чи люди обрали б на посаду ректора колишнього стукача. На жаль, ледачі чиновники прагнуть сховати указ Президента якнайдалі, і відписками перетворити інститут на чергову академічну установу з продукування «національно свідомих кандидатів історичних наук».

У Черкасах почастішали випадки «зняття причини (порчі)» з людей за гроші, прикраси та інші цінні речі. Як повідомила «УМ» працівниця прес-служби облуправління міліції Анжела Іванова, зазвичай жертвами таких шахраїв стають жінки. Суми, які виманюють останні у довірливих громадянок, становлять від 100 до 3000 гривень. Але трапляються випадки, говорить пані Анжела, коли черкащанок «розводили» на ще більші гроші.